Австрія_Г.Н.Доленка

---

(до 100-річчя від дня народження доктора геолого-мінералогічних наук, академіка Григорія Доленка)

---

СТАРИЙ АЛЬБОМ

Переглядаючи сімейний альбом Григорія Доленка, приходиш до думки, що австрійський період в житті вченого був одним з найяскравіших.

«У 1945 році Григорія Доленка було відряджено до Австрії для роботи у Радянському нафтовому управлінні, де протягом п’яти років він працював головним геологом Головної контори промислів, завідувачем геолого-розвідувального відділу (Цистерсдорф), а потім – головним геологом управління у Відні. Під його керівництвом провадились пошукові та розвідувальні роботи у Віденському басейні. Вони увінчались відкриттям найбільшого у Європі родовища нафти Матцен, родовища Адерклаа та газових родовищ Шонкірхен і найбільше в Австрії - Цвендорф».

Сім'я Доленків, 4.8.1948, 
Цистерсдорф

За видатними великими фактами історика сховані маленькі й великі радості молодої сім’ї Григорія Назаровича Доленка: народження сина Богдана, зростання доні Галочки (як її називали в родині), елегантність і тиха радість дружини Клавдії, друзі в роботі та дозвіллі, прекрасні краєвиди й містечка Східної Австрії, працьовиті австрійці...

---

Альбом... Значна частина світлин того часу на цупкому фірмовому папері Agfa. Акуратні написи, що рекламують якість продукції та фотографа: Echte Photographie, FOTO SOOS ZISTERSDORF, PHOTO-ATELIER KITTY HOFFMAN WIEILLSTUBENRING 20. Дарчі підписи дідусю й бабусі…

---

КОНТРАСТ МІЖ АВСТРІЄЮ ТА УКРАЇНОЮ

Їдемо до післявоєнної Австрії разом із московським розвідником, радянським патріотом Віталієм Нікольським. Нагадуємо, що в Східній Австрії тоді перебувала Центральна група військ у складі 80 тисяч солдат та офіцерів, а на підприємствах Управління радянським майном працювали 53 тисячі цивільних.

Нафтовидобування теж 
контролювалося службами

Термін служби в Австрії тоді був 3 три роки, але практично його подовжували до п’яти. На більший час залишали рідко, бо тривалий відрив від Батьківщини привчав людей до високої якості життя і був шкідливим для радянського режиму. Зрозуміло, чому прекрасний практик і організатор нафтогазової справи Григорій Доленко теж мусив залишити Австрію через 5 років – в 1950-му.

Отже початок 1948 року – потяг Москва-Київ-Львів-Чоп-Відень. Розвідник Нікольський дуже нервується через затримку на тиждень у Львові, бо в Карпатах бійці УПА знищили кілька мостів. Так, тоді Україна продовжувала боротьбу за свою свободу.

---

Діти в Австрії - привілей для 
радянських цивільних.
Богдан та Галина Доленки.

Розвідник Нікольський їде за кордон вперше, але почуття єдності з Батьківщиною залишається. Це, очевидно, пояснювалося тим, що весь потяг був наповнений радянськими людьми. Їхали солдати й офіцери на заміну, дехто повертався з відпусток. Цивільні працівники окупаційних закладів, таких як Радянська частина Союзницької комісії по Австрії, Управління радянським майном, Нафтового управління та інші їхали з дружинами і дітьми… Можливо, в тому потязі повертався з відпустки від родичів з Кіровограда і геолог Григорій Доленко із красунею-дружиною Клавдією, донечкою-першокласницею Галочкою та річним сином Богданом... А може то було в іншому потязі…

Скрізь було помітне пожвавлення, чувся сміх, жарти, пісні… А розвідник Нікольський їм заздрив, оскільки після 1948 року офіцерам було заборонено мешкати за кордоном із сім’ями.

Доленки Григорій і Клавдія

---

Перетнувши кордон, зразу кинулася в очі різка зміна ландшафту. В Радянському Союзі офіцер проїжджав повз руїни сіл, міст і залізничних станцій, повз великі площі необроблених земель. На станціях юрмилися натовпи виснажених, погано вдягнених людей, що кидалися до потягів в пошуку рятунку, і на всьому – ознаки важкої руїни, злиднів, голоду, страждань.

Так от, за лінією кордону картина різко змінилася. Уже в Угорщині офіцер Нікольський помітив завидний достаток і ознаки давно заведеного, не порушеного навіть війною, порядку. Клаптики селянських полів були оброблені й прибрані. Яскраві будинки сіл і містечок з готичними шпилями католицьких храмів здавалися іграшками. На перонах добротних станцій гуляли ситі, добре вдягнені угорці. Вони охоче спілкувалися з радянськими людьми… йшла жвава торгівля вином, пивом, пиріжками.

Цистерсдорф: на задньому плані замок.
Відпочинок цивільних... + офіцер.

За кордоном Австрії, різниця стала ще більшою. Рівень добробуту австрійців, особливо селян, був ще вищий, ніж в Угорщині. Три роки після війни… повністю збережені замки, палаци, поміщицькі маєтки, затишні вілли в зелених садах і добротні селянські побудови, розраховані на віки, фабрики і заводи, які нормально працювали, добре оброблені поля… - все це викликало в наших людей почуття подиву й захоплення.

Австрійці жваво торгували не лише товарами першої необхідності, а й предметами розкоші. У містах діяли ресторани, бари, кафе, вар'єте та інші заклади, загальна кількість яких у столиці сягала 5 тисяч.

Добре вдягнені, ситі... авто, іграшки - це звично 
для Австрії 1945-50 років

Відень приголомшував своїм блиском, своїми контрастами… Прохолодні алеї Пратера, лісові дороги Каленберг, чудові рожеві алеї міського парку, алеї Ринга, море зелені, чудові твори архітектури, безліч пам’ятників великим людям: Бетховену, Брамсу, Штраусу, Моцарту, Гете, Шиллеру і багатьом іншим – робило це місто схожим на великий музей… Всюди безліч квітів і ніхто їх не чіпає. У парках майже ручні птахи і білки і ніхто не лупить їх із рогатки.

---

У ЗОЛОТІЙ КЛІТЦІ

Виїзд за межі міста...

Після закінчення робочого дня співробітники Радянської частини Союзної комісії (РЧСК) і їх сім'ї відпочивали в парку УРМА (Управління радянським майном в Австрії). Він знаходився недалеко від «Гранд-Готелю». Там були плавальний басейн, тенісні корти, волейбольні майданчики, буфет, дитячий майданчик з гойдалками і невеликими атракціонами. Щотижня у вихідні дні організовувалися екскурсії на автобусах по Відні і за межі міста. У літню пору були виїзди на купання на канал Лобау і на Старий Дунай. У дні першотравневих свят усі співробітники апарату РЧСК з сім'ями виїжджали за межі міста на "маївку". Це були, як правило, місця із замками або лісопарком.

Відпочинок... офіцери зобов'язані бути лише у формі 

У зимовий час і в негоду в «Гранд-готелі» були всі умови для відпочинку: більярд, шахи, різні ігри для дітей, тир, фільми в кінозалі, танці, бібліотека з читальним залом і бар. Часто у нас проходили концерти за участю відомих артистів.

Після прибуття до Відня діти наших співробітників часто забігали на газони, на що будь-який австрієць швидко реагував і робив зауваження. Потім з'явилися таблички з зображенням слона і його слідів з написом: "Ти ж не слон!"

Жінки і квіти. Друга ліворуч 
Клавдія Леонтіївна Доленко.

Навесні, починаючи з квітня, в скверах Відня пишно розквітав бузок, і у багатьох наших хлопців була спокуса крадькома наламати букет бузку. Австрійці здогадувалися, звідки цей бузок, нічого не говорили, але дивилися при цьому докірливо. Так поступово наші співробітники і їх сім'ї звикали до міських порядків.

---

ВСЕ ПІД КОНТРОЛЕМ

Центральна група військ мала в Австрії дві дивізії і значну кількість окремих частин обслуговування (інженерні, зв'язку і т.д.). З огляду на порівняно невелику територію радянської зони окупації, війська займали весь казармений фонд і стояли гарнізонами майже в кожному населеному пункті. Крім повсякденної бойової підготовки, несення служби в наряді, охорони лінії демаркації, у військовослужбовців залишався вільний час, раціонально використовувати який в умовах перебування в чужій країні було дуже важко. Спортивні змагання, кіно, лекції та доповіді протягом декількох років служби набридали. Знайомство ж з країною і контакти з її

Радянський персонал Нафтоуправління на вулиці 
Цистерсдорфа.
Григорій Доленко із сином Богданом на руках.

народом заборонялися.

Група військ була укомплектована значною кількістю генералів і старших офіцерів. Крім штабу групи, розгорнутого по штатам фронтового польового управління з громіздкими тилами, де навіть начальник військторгу був полковник, у Відні розташовувався досить численний апарат радянської частини СК по Австрії, який займав величезний готель «Імперіал». Центральна і районні комендатури міста, політаппарат, прокуратура, розвідувальні та контррозвідувальні частини укомплектовані були зі старших офіцерів. У всіх містах були військові комендатури з повноваженнями, які були значно ширші сфери контролю над своїми військами. Вся ця багатоступенева ієрархія військових структур підпорядковувалася головнокомандувачу групою і Верховному комісару в Австрії.

Григорій Назарович Доленко (праворуч)

Крім військової і цивільної адміністрації самостійно управлялися економічні органи. Оскільки всі німецькі активи в зоні, загальною кількістю понад 250 заводів, фабрик, маєтків та ін. були конфісковані, для управління ними були створені УРМА (Управління радянським майном в Австрії) і Нафтоуправління, підпорядковане МВС. Крім цього, на кожному радянському підприємстві в Австрії був, крім австрійського директора і головного інженера, дублюючий радянський персонал з контрольними функціями.

Весь цей складний багатоступеневий апарат намагався вести роботу автономно, але виконавці, навіть при солідних званнях і посадах, часто прагнули застрахувати себе від можливих неприємностей візами вищих посадових осіб сусіднього відомства, що не могло сприяти вирішенню численних військових, дипломатичних, адміністративних і економічних питань. Слід зауважити, що далеко не всі посадові особи, що перебували в штаті тієї чи іншої окупаційної установи, були дійсно завантажені роботою. Іноді при надлишку керівних діячів не вистачало якраз найнеобхіднішого ланки низових службовців, наприклад перекладачів в комендатурах, інженерів зі знанням німецької мови на заводах, бухгалтерів-контролерів та ін.

Потрібно зауважити, що західні союзники мали в Австрії майже символічні окупаційні війська. Американці - один 350-й піхотний полк, англійці - неповну бригаду, французи – напівбригаду альпійських стрільців і незначні (не рахуючи розвідки) підрозділи обслуговування.

---

АВСТРІЙЦІ

Радянські люди, які жили в Австрії, за стилем життя, 
світоглядом випереджали своїх 
земляків-ровесників на покоління.

Австрійці – це веселий, життєлюбний, співочий, працьовитий народ. Австрійці люблять свою країну і шанують її історію. Всі історичні пам’ятники доглянуті, відремонтовані, використовуються утилітарно і, як правило, приносять прибуток.  Окрім того, всі ці пам’ятники служать і виховним цілям, прославляючи країну, її могуть і діячів.

---

Звичний австрієць рідко сидить вдома після роботи. Він відпочиває в ресторанах, кафе, гастхаузах, барах, кількість яких в країні значна. Кожне село має гастхауз, де зазвичай не лише п'ють і закусюють, але й грають у карти, шахи, читають газети, підбір яких не залежить від політичної партії. Ґешефт є ґешефт і відмовляти в гостинності не можна навіть члену ненависної партії, а він же може зажадати свою партійну газету. У цих закладах справляють весілля, хрестини, у них укладаються угоди, ведуться жваві дискусії на політичні чи спортивні теми. У цих само багатогалузевих клубах партійці за кухликом пива проводять збори з обговоренням важливих питань, а ввечері танці під найнятий оркестр. З кухлем пива, вина чи води австрієць може блаженствувати в такому закладі годинами. Вартість напоїв і простої здорової їжі доступна, тому тут також обідають і робочі в обідню перерву.   

---

Австрійці терпляче чекали, коли вже окупанти підуть. За 10 років перебування радянських військ у радянській зоні окупації, не дивлячись на безчинства і конфлікти з боку радянських солдат, випадків терактів проти представників радянської сторони не було.

Після 5 років життя в Австрії Доленки повернулися 
в Україну / Львів.
На фото: (праворуч) Клавдія Доленко та дочка Галина.

Також важливо зауважити, що радянське командування проводило вкрай жорстоку політику ізоляції радянських цивільних осіб від місцевого австрійського населення. Усі контакти з австрійськими закладами і приватними особами контролювалися і мали суто діловий характер. Заборонялися особисті зв'язки. Заборонялося відвідувати місцеві ресторани, кафе, заклади розваг, такі як кіно, театри, клуби і т.п. 
Незважаючи ні на що, промайнули п'ять прекрасних років, де була сім'я, друзі, наука, професійне становлення, і Доленки повернулися в Україну.

--- 

Особлива подяка Володимиру Володимировичу Доленку за сприяння в написанні статті.