Казка про дівчину Нафтусю
або як два дракони бешкетували і що з того вийшло. 

(цікава геологія, за теорією Г.Н.Доленка) 

--- 

Ця пригода трапилася давно у вогняному Царстві Астеносфера. Цар був гарячий, працьовитий. Цариця Магма завжди поруч… Чорнявка-красуня з вогняними очима. Надихає. А як же… треба і камінь розплавити, і залізо розпекти… і вулкани зарядити вогнем. Коли Магма приймала гарячі ванни, а вона любила чепуритися, то Астеносфер у своїй кузні пропадав: то троянду дружині викує, то скульптуру Вогнебога виліпе, а то й простий чайник змайструє… Правду кажучи, ні Магма, ні Астеносфер самі нічого й не робили. Були у них два помічники – дракони-близнюки Жар і Тиск: з крилами, з лапами… все вогнем дишуть, все магмою плюються. Будь-яку роботу виконували вірні слуги. Та такі люті були у службі. Що Астеносфер скаже острів пересунути, так вони вже і материк заразом пхають. Воно може й добре, так у сусідньому ж Царстві брата Літосфера землетруси гримлять, підданці кривдяться. А то якось зовсім дракони від рук відбилися… не було на них управи.

--- 

А тут де не візьмись, козак Вугло Кислий викликався покласти край безчинствам Жара й Тиска. Вуглом він уже на Січ прийшов, а от Кислим його прозвали, бо коли отримав від десятника перше завдання стайню вигребти, то скривився так, ніби відро зелених яблук з’їв. А так козак хоч куди. Пройшов Царство Астеносфера вздовж і впоперек, не раз на прю із звірюками ставав. Щоб перемогти, то не перемагав драконів, бо силезні ж таки, але Жар і Тиск постійно відволікалися, що не так уже й сильно пакостили. І дракони, в свою чергу, теж нічого не могли вдіяти Вуглу Кислому. Козак був дуже вправний: то веремію круте, то гопака садить, то обізяну водить. Скільки Жар магмою не плювався, та вцілити не міг. Скільки Тиск не намагався лапами вхопити, то лицар все увертався. Тут тобі стоїть козак перед носом, а тут тобі вже збоку його булава летить.

--- 

Одного разу ішов Вугло Кислий через магмо-спад, що біля гори Скарбів, там де Вогняний ліс починається. Аж чує з печери в горі ніби плач чийсь лине. Він туди, а там дівчина-русявка прикута до скелі стоїть і гірко сльози ллє з очей блакитних. Та така ж гарна, що й словом не спишеш.

- Ти ж хто така будеш і як тут опинилася? - питає козак, а сам уже й закохався.

- Я Вода, - схлипнула дівчина, - Жар і Тиск викрали мене в батьків зі Світлого Царства і замурували тут під кам’яним склепінням. Невільниця я, немає мені тут рятунку..., - і ще дужче заридала.

- А я, козак Кущівського куреня війська Запорізького Вугло Кислий, даю тобі слово лицаря звільнити тебе і вивести на тихії ріки та яснії зорі. Ану Жар і Тиск, де ви там? Виходьте на герць!

Прилетіли дракони почали козака вогнем та лавою поливати. А лицар все булавою гупає: то Жару роги знесе, то Тиску хвоста зітне. А дракони вогняні – відновлюються. Непереливки Вуглу: увертатися не може, бо собою дівчину захищає. Геть пошарпаний, поранений, уже й з життям прощається, а від дівчини-Води не відступається. Рука булавою ще махає, а свідомість вже відлітає…

---

Аж раптом туман накотився… Мавки пісню співають… І старий січовий характерник дід Залізняк стоїть усміхається:

- Що, козаче, догулявся? – сміється у вуса старий Залізняк.

- Та про мене… Діду, ти дівчину допоможи визволити, пропадає ж у підземеллі! – відповів Вугло Кислий.

Задумався дід Залізняк … і мовив:

- Попроси батька Астеносфера про допомогу.

- Не можу. Я відповідаю за своє рішення. Це мій шлях лицаря.

- Ну… тоді зроби те, що бажаєш найбільше, - знову усміхнувся характерник.

- Бажаю вивести дівчину-Воду на волю.

- Ні. Брешеш, вражий сину. Ану правду дідові кажи! – грізно зводе брови Залізняк і усміхається.

- Так… бажаю хоч торкнутися Води…, - зніяковів гроза битв, козак Вугло.

- Так ото ж, - розвіявся в тумані дід. Спів мавок стих…

--- 

Отямився козак у битві. Дракони вже так тиснуть-напирають, що вже рукою подати до дівчини. Згадав лицар пораду старого діда Залізняка, кинувся до Води, торкнувся руки… і не стало Води й Вугла Кислого. З’явилася натомість їхня донечка Нафтуся: така ж як тато чорнявка, така ж лагідна як мама.

Тут дракони вбігли до печери, аж стіни загойдалися, аж тріснула стеля і Нафтуся побігла в отвір до Світлого царства, як хотіла мама. Втекла дівчина від вогняних драконів.

--- 

Кам’яні велети Царства Літосфера, із вдячності до подвигу батьків чорнявки, оберігали Нафтусю, збудували їй просторий палац в долині біля підніжжя гори. Жила чорнява красуня, готувалася до виходу у Світле Царство, до зустрічі із своїм лицарем.

Одного дня прийшов у долину лицар: світлий, з палаючим поглядом. У шоломі, з барткою в руці. Він розбив палац кам’яний і звільнив Нафтусю. Звали лицаря Геолог. Він такий само романтик як і вона: прагне пригод, зробити світ кращим… Тепер у Нафтусі багато справ та іграшок: вона дозволяє рухатися автомобілям, літати літакам, працювати заводам, дарує тепло людям у будинки, прокладає дороги, допомагає виготовляти різні корисні речі… А іноді щось малює чи ліпить: то троянду, то скульптуру Геолога, то якийсь чайник… Зовсім так само як дідусь Астеносфер.

---

P.S.: Як утворюється, де зберігається нафта і газ, - на ці питання шукав відповіді Г.Н.Доленко. Ця казка розкриває для дітей теорію вченого, яку він успішно застосовував на практиці для пошуку нафтогазових покладів. А тепер можна ознайомитися, як ця теорія звучить мовою науки геології.

--- 

Г.Н.Доленко  розробив теорію мінерального синтезу нафти і газу в умовах астеносфери мантії Землі.

Вчений вважав, що синтез нафтових вуглеводнів (чорнявка Нафтуся) в умовах астеносфери (Царство Астеносфера) відбувався внаслідок взаємодії летких компонентів СО₂ (козак Вугло Кислий) та Н₂О (русявка Вода) в присутності відновника FeO (характерник дід Залізняк). На орогенних етапах геотектонічного розвитку геосинклінальних областей інтенсивний геотектонічний тиск (дракони Жар і Тиск) обумовив виникнення глибинних розломів літосфери і міграцію (втеча Нафтусі) по ним ендогенних флюїдів, у т.ч. нафти і газу.

Далі Доленко формулює одне з основних положень нафтогазової геології: процеси генерації нафти і газу в умовах астеносфери мантії Землі, міграція їх по глибинних розломах до поверхні земної кори і формування нафтових і газових покладів в сприятливих літолого-фаціальних умовах нафтогазоносних провінцій – єдине генетичне ціле.