Доленко – син Долі (літопис).
---
Сюрреалізм усієї ситуації з відзначенням 100-річчя академіка Доленка полягає в тому, що для більшості співгромадян він ще не народився.
---
Одна з найраніших фото Г.Н.Доленка, 1935-1940 роки |
Григорій Назарович Доленко з’явився на світ з першими Універсалами Центральної ради навесні 1917 року. І завершив академік свій земний шлях у
1990-му – році проголошення Декларації про державний суверенітет. Між цими віхами спроби України здобути волю і… комуно-московська окупація нашої Батьківщини. Зайди знищували
українця, коли той розвивався у трьох напрямках: рідна мова, інтелігентність,
підприємництво. Московській імперії завжди бракувало рабів, а з розумного і
багатого українця виходить кепський раб – якийсь хитрий непередбачуваний х0х0л,
який за сприятливих умов знову перетворюється у вільного шляхетного мамая.
Окупанти дозволяли бути Україні у різних збиткових варіантах:
- багата й інтелігентна, але не українська (Українська Держава Гетьмана Скоропадського – коли зросійщені або російські інтелігенти з
опорою на олігархів будують неукраїнську Україну – зрештою така Україна стає
частиною Росії),
- багата й українська, але не інтелігентна (Радянська Україна Шелеста – коли велика й потужна економіка поєднується із застарілими
українськими культурними явищами (ідеалізуються пісні, одяг, стосунки і т.д.
попередніх століть без нових смислів), а все нове, інтелігентне (e.g. Ліна Костенко, Олесь Бердник, Тарас Чорновіл, Володимир Івасюк) придушується – зрештою така Україна стає частиною
тих спільнот, де творяться нові смисли, де планка смислів вища),
- інтелігентна й українська, але не багата (УНР, сучасна Україна
– коли митці вільно себе виражають, дозволяються українські вивіски, але це не
фінансується, бо зруйнована рідна ефективна економіка (наявність десятка
олігархів, які керуються з-за кордону) – зрештою через керовані й тотальні
злидні люди прагнуть позбутися декоративної незалежності і стати частиною
ефективнішої економіки, наприклад, ввійти в Євросоюз чи під пряме керування США).
Гаївська школа, яку будували спроможні селяни, у т.ч. батько академіка Назар Дмитрович Долинка. До цієї школи пішов у 1929 році 5-класник Григір Долинка. |
А от наявність і резонанс усіх трьох складників призводять
до української сингулярності – занурення у Дивочас (Кайрос), миттєва
матеріалізація українського духу, вибух наднової – Успішної України, де в
натхненних пасіонаріїв кипить потреба творити на основі свого поля смислів. Чи
є така Україна? Є! Це Вишнева Україна Шевченка, Космічна Україна Вернадського й
Корольова. Це Українська Духовна Республіка Бердника.
Громадянином такої Української Вишнево-Космічно-Духовної
Республіки був і академік Доленко. Великі науковці – це гості з майбутнього, і
живуть вони в дивочасі-кайросі, а головою сягають неба – Ноосфери. Не слід
міряти життя корифея нашими рулетками. Не в тих 50-х він жив, що моя бабуся - теж 1917 року народження.
Дивлячись на світлини Григорія Назаровича, помічаєш, що загалом стиль життя
випереджає його добу на ціле покоління. А деякі деталі підводять до
парадоксальної думки, що ми ще не дожили до його часу, тобто він ще не
народився. Звичний уклад ума кричить, що про Г.Н.Доленка слід говорити в
минулому, а очевидність стверджує, що маємо справу з феноменами майбутнього або
вічного. Життя видатних особливе через їхню позачасовість.
---
Григір Долинка: дитинство в селі.
---
Пшеничні поля біля Гаївки |
Хлопчик родився у селі, яке розвивалося вибухово: сьомий
рік, як батьки та інші переселенці заклали перші хати в Гаївці, другий рік, як
збагатілі столипінці-землероби наймають вчителів для народних шкіл. Вчителі
ініціюють створення народного хору, театру, просвіти. Малюку перший рік життя:
до місцевих діячів додаються січові стрільці. Брат відомого композитора
Станіслава Людкевича (1879-1979) Михайло одружується та залишається в Гаївці. Так само
залишився січовик Паляниця. Неабиякі співаки та знавці музичних інструментів – західняки
додають колориту місцевому українству:
Сварить мене родинонька, жебе-м тя не любив,
Хіба би я нещасливий своє життя згубив.
Нехай сварить, нехай сварить, хоть би і побила,
Що я винен, що ма душа тебе полюбила?
«Жебе… жебе…» - настільки незвично для нашого краю, що дочці
Паляниці за ті пісні вліпили прізвисько Жебетеря.
Покозачилися мужики: розійшлися по загонах Костя Блакитного,
Гулого-Гуленка… А з Махном співали «Ех, яблучко…», коли той з Покровського
вертав після розгрому червоних загонів Пархоменка на березі Аджамки…
Хлопчику без трьох тижнів три роки – через село проходять
козаки Запорізької дивізії Армії УНР. Командувач Армії Омелянович-Павленко, полковник Литвиненко, майбутній письменник Залізняк… – епічні постаті на святій рідній
землі.
Першокласник ходить до 4-класної школи, яка знаходиться у
звичайній хаті. Хлопчик свідомо називає себе Григір на український кшталт – мамина
казка й вишивка, татове мудре слово… хата-читальня, школа, театр, хор… січові
стрільці, запорожці… підприємливість селян, примноження статків виховують
повагу до українськості. Зрозуміло, що український дух живе у великій батьковій
сім’ї Назара Дмитровича Долинки. Дитина баче зростання села: столипінська підприємлива
Гаївка перетягує на себе центр громади із панської давньої Лозуватки. Старші сини
засновників Гаївки виростають, одружуються, будують нові куточки Кулебівку,
Дубову та з десяток хуторів. Ростуть млини та олійниці, у місті над Інгулом
відкриваються крамниці...
У книзі дослідження колективізації Гаївки та голодомору 1932-33 років. |
У вирі революції і сподівань на краще життя населення
громади за одне покоління зростає з чотирьох сотень до двох тисяч. Долинки
беруть участь у будівництві нової семирічної школи для своїх дітей та онуків. 1929
рік – відкриття нової школи, п’ятикласник
Григір Долинка переступає поріг нової школи…
---
Порив української революції поступово згасає у системно
наростаючих репресіях московської червоної влади. До 1929 року заходи більшовицького
режиму привели місцеву громаду до такого вигляду:
Села Гаївської
сільської ради були поділені на 4 стохатки (Новогригорівська, Гаївська, Лозуватська
та Буланівсько-Дубівська), десятихатки та п'ятихатки. Над кожним відділенням поставлено
начальничка з місцевих - 124 особи. Так, місцева активістка Дігтяренко Оксана починала свою діяльність саме на посаді начальниці десятихатки. При кожнім відділенні був агітатор.
У кожній стохатці організовано хлібозаготівельні комісії та допоміжні бригади.
На стохатку було також три виконавці. Управлінський апарат доповнювали
парторганізація, комсомол, спецвідділ ГПУ та робітничо-селянська інспекція. До
цього ж, учителі змушені були бути в авангарді комункампаній; піонери
поповнювали кількість позаштатних донощиків. На кожних шість жителів припадало
по одному наглядачеві від партії. Село переставало існувати як громада. Безправні
люди відчували страх і недовіру до всього, що відбувалося навколо.
---
Ранок на берегах Лозуватки. Григір Долинка народився біля цієї річечки. |
Григору тринадцятий минало… Заможні, свідомі українці
Долинки – назавтра до них прийдуть комуністи-активісти, щоб руйнувати життя сім’ї… Під загрозою розправи за одну осінню ніч Долинки
зібрали найнеобхідніше на вози і… назавжди залишили Гаївку. Народження й перші
кроки дітей… Біленька хата, садок вишневий, клітка поля, млин… початок і ріст
села, становлення українського державного життя… мрії, сподівання… – пуповина
розривалася нагло і боляче. Все залишилося в минулому, в Гаївці. Біль відклалася
в пам’яті, в почуттях і ятрила душу
все життя…
---
Студенти геологічного відділення Харківського університету. Г.Н.Доленко ліворуч. |
Григорій Доленко: юність в містах Сходу України.
---
Юнаку шістнадцять
років. Донбас. Макіївка… повним ходом іде індустріалізація. На шахти й заводи приїжджають
з усього Союзу. В інтернаціональному місті робочим видають пайки, а по українських
селах довкола голодна моровиця. Вчитися… вчитися… вчитися… щоб знайти себе в
новому урбаністичному світі. Не згадується «куркульське» минуле, змінено
прізвище на Доленко… замаскуватися, загубитися в морі нових людей, вижити… і
досягти успіху!
---
Вісімнадцять років... Вступ до
Студенти-каразінці. Г.Н.Доленко - другий зліва. Харків. |
найпрестижнішого в Україні Каразінського університету. Харків… мегаполіс, який ще два роки тому був столицею Радянської
України. Студент-геолог зосереджується на навчанні… книги, карти, кирка,
мінерали, мікроскоп… В Університеті викладають легенди світової науки –
теоретики
й практики, серед яких лауреат Нобелівської премії Лев Ландау.
---
Двадцять років… черговий рік червоного терору, час «чорного воронка». В університеті
Двадцять років… черговий рік червоного терору, час «чорного воронка». В університеті
Студентка Каразінського університету Клавдія Леонтіївна (стоїть) - дружина Г.Н.Доленка |
арештовують викладачів, страчують ректора… Світило
світової науки Лев Ландау під загрозою арешту. Довкола сіється жах…
…а молодість бере своє. Романтика геологічних
експедицій…
Відкриття… наукові диспути… жарти й співи біля багаття. Зустріч прекрасної й затишної
дівчини Клави, яку покохав, яка зрештою стала дружиною і матір’ю його дітей, натхненницею його наукової творчості.
---
Старт: від учасника експедиції до стратега розвитку нафтовидобування та геологорозвідки.
---
Двадцять три роки… Завершення навчання в Харкові.
Геологічні розвідки на Кубані… теж Україна, ніби вдома.
Двадцять чотири… Прикликаний до лав Червоної армії…
сапер.
Двадцять п’ять… Відкликаний з армії як геолог-спеціаліст…
Розробка
нафтогазових родовищ у Надволжі… Куйбишев, Бугуруслан…
Молода сім'я Доленків, ~1944 |
Двадцять шість… Курси підвищення кваліфікації… Москва.
Двадцять сім років… Відновлення нафтогазової
промисловості Західної України. Головний геолог Бориславської контори буріння
тресту «Укрнафта»… Бере участь у створенні післявоєнного п’ятирічного плану розвитку нафтової
промисловості та геологорозвідки України.
---
Доля берегла й сприяла Доленку. Серед моря арештів, репресій та вбивств, яке штормило останні три десятиліття, життя Григорія Назаровича виглядає позачасово спокійним, творчим і успішним. На світлинах видно його іскристі очі, зосереджений, часом замріяний погляд та глибока усмішка мудреця.
Доля берегла й сприяла Доленку. Серед моря арештів, репресій та вбивств, яке штормило останні три десятиліття, життя Григорія Назаровича виглядає позачасово спокійним, творчим і успішним. На світлинах видно його іскристі очі, зосереджений, часом замріяний погляд та глибока усмішка мудреця.
---
Австрія: На керівних посадах в «Акваріумі».
---
1947 рік. Радянські працівники в Австрії (Цистерсдорф). |
Далі 5 років праці в Австрії на керівних посадах
Радянського нафтового управління. Професійні успіхи… Розробка нафтогазових родовищ
у Віденському басейні. Під керівництвом Г.Н.Доленка відкрито найбільше в Європі
родовище Матцен, що видавало 75% всієї австрійської нафти. Австрійці наскільки
були вдячні, що хотіли вручити Григорію Назаровичу нагороду… А партія сказала,
що негоже з рук іноземців брати подачки… Так то й так…
Життя в акваріумі. 80 тисяч радянських військових та 53
тисячі
цивільних робочих. На кожному підприємстві партпрацівник, особливі
уповноважені, що дублюють керівний склад підприємств, розгалужена розвідувальна
мережа, система доносів. Заборона спілкуватися з австрійцями, за винятком
ділових зустрічей під наглядом служб. Дозвілля лише в закладах, спеціально
відведених для радянських громадян. Навіть виїзд на «маївки» лише на власному
транспорті, в супроводі офіцерів, які завжди повинні бути у формі.
Достаток... під наглядом спецслужб |
Відпочинок з друзями. Шашлик |
А за вікном радянського акваріуму – австрійці… швидка
відбудова господарства, яскраві ніби іграшкові будинки міст, клаптики
доглянутих полів, переповнені, веселі гастхаузи, блиск Відня з його алеями,
парками, морем квітів та пам’ятниками – немов музей під відкритим небом. У
парках майже ручні білки та птахи, не залякані рогатками, і необірваний бузок…
Чи не показувала Австрія, якою могла би бути Гаївка (і вся Україна), якби
вирвали перемогу в російсько-українських війнах 1917-1921 років? Та в історії
немає «якби». Значить, слід налагоджувати життя в акваріумі, творити велику
науку, народжувати, ростити дітей, мандрувати, товаришувати, дарувати дружині
квіти, а дітям – морозиво…
Свої тридцять років Доленко зустрів, маючи в
розпорядженні потужну автівку… не просто добрий, а стильний одяг… молода
красуня-дружина, дуже елегантно вбрана… діти граються
Із сином |
якісними гарними
іграшками… на столі якщо не вишукані страви, то достаток, а на природі друзі дозволяли
собі приготувати шашлик… краєвиди доглянутих містечок, охайні будиночки… чисті
вулиці… працьовиті й співочі люди… Це не 1977-й рік. Це 1947-й рік, панове! В
Україні розруха, голод, репресії… Григорій Доленко знову випередив час на ціле
покоління.
---
Знову на Батьківщині: титан розправляє плечі.
---
33 роки життя. За плечима досвід геологорозвідувальної роботи
від Уралу до Альп. Доленко повертається на Батьківщину і призначається головним
геологом тресту «Укрнафтарозвідка» об’єднання
«Укрнафта». Знання і досвід дозволяють Григорію Назаровичу ефективно вести геологорозвідку
нафти. З колегами відкриває Долинське, Північно-Долинське, Ново-Битківське,
Орів-Уличнянське, Струтинське та інші нафтові родовища Передкарпаття.
---
Г.Н.Доленко: на порозі Інституту геології і геохіміїгорючих копалин АН України.
Дуже символічне фото, яке пояснює в якому середовищі працювали радянські вчені. В оточені людей у формі, під наглядом "товариша" Сталіна. Г.Н.Доленко в центрі. |
---
35 років… Досвід, глибокі знання з геології, кмітливість дозволяють Г.Н.Доленку зайнятися науковими дослідженнями. Перехід на роботу в Інститут геології корисних копалин АН Української РСР (нині Інститут геології і геохімії горючих копалин АН України)… молодший науковий співробітник.
36 років… Прийнятий в Комуністичну партію Радянського Союзу. Успішний
захист кандидатської (геолого-мінералогічні науки). Чи любив
Доленко партію? Однозначно – ні (див. усе написане вище). Чи міг уникнути
вступу? Так – і втратити перспективу наукової діяльності. Можна зрозуміти рішення
вступити в партію, щоб продовжити наукову діяльність, бути ефективним для
суспільства. Чи міг Гагарін бути не комуністом? Навіть якби він був
анархо-монархо-бандерівець, перед запуском ракети його б вихрестили у
комуніста. Адже система все робила так, щоб в авангарді людства був комуніст – «найпрогресивніший
вид людини». Потенціал молодого вченого Г.Н.Доленка був очевидний. Партійці розуміли,
що Г.Н.Доленко – це Гагарін в нафтогазовій геології перед стартом ракети
наукових досліджень. Доленки з друзями, Одеса, 1954 рік |
37 років… У Союзі рік як помер кривавий Торквемада... Йде
міжкланова боротьба в партії за владу. А в Г.Н.Доленка 1954 рік не позначений в
офіційних біографіях. Його просто там немає. Не здивуюся, якщо Григорій Назарович
взяв відпустку на рік і… просто присвятив цей час сім’ї, відпочиваючи десь на морі... Можливо, десь так і є. І
знову відрив з часом у 30 років! Моя бабуся у той час про море і не мріяла, єдина
світлина того часу свідчить, що вона стоїть біля сівалки з бригадою
колгоспників. З усіх родичів тесть перший поїхав до моря… в 1984 році.
Доленки... |
---
Якщо загалом в стилі
життя Григорій Назарович Доленко випереджав час на одне покоління, то окремі
деталі його творчої біографії просто захоплюють – бо вони з майбутнього, яке
лише надходить, якщо добре постараємось ;) Сюрреалізм усієї ситуації з
відзначенням 100-річчя академіка Доленка полягає в тому, що для більшості
співгромадян він ще не народився.
---
Немає коментарів:
Дописати коментар