Спроба увібгати 44 звуки української мови у 26 літер латинського
алфавіту
(есе за рецептами французької, англійської, німецької
латинок з ароматом слов'янської латинкової традиції)
---
Англійці, французи та німці послуговуються стандартною латинкою у 26 літер.
Так, у французів на 6 голосних літер припадає 15 голосних звуків: [a], [ɛ],
[ɛ̃], [e], [i], [œ],
[œ̃], [ø], [y], [ɔ],
[ɔ̃], [ɑ],
[ɑ̃], [o], [u]. У нас тут все добре: на шість
українських голосних звуків є 6 літер латинки: a, o,
u, i,
e, y.
Але ж маємо аж 38 (!) приголосних звуків: [б], [п], [д], [д' ], [т], [т' ], [ґ
], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [ш], [с], [с' ], [г], [х], [дж], [дз], [дз' ],
[ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]. Плюс подовжені приголосні.
Як увібгати 38 приголосних та 6 голосних звуків у 26 літер латинки?
1. Більшість українських
приголосних має 3 різновиди: твердий, м'який (пом'якшений) та
довгий, наприклад: л, ль, лл. Подовження передається подвоєнням
літери, а пом'якшення - м'яким знаком (діакритиком біля приголосного l’ / ĺ (ль)
чи діакритиком біля наступного голосного lä (ля)). У словниках «м'яка» приголосна літера слідує
за відповідною «твердою» літерою, голосний з діакритиком - за відповідним голосним без діакритика.
2. Звуки [дж], [дз] та [дз’] можна
передавати відповідно буквосполученнями dž, dz та
dz’, як то було в кирилиці – дж, дз, дзь.
3. Шиплячі звуки [ш],
[ж],
[ч]
передаються на письмі як свистячі с, з, ц з діакритиками-галочками: s(c)-š(ш); z(з)-ž(ж); c(ц)-č(ч). У словниках «шипляча» літера розміщується
після відповідної «свистячої».
4. Шумна пара г-х
передається буквами h-ħ. У словниках «глуха» літера ħ (х) слідує
за «дзвінкою» h
(г).
5. «Ïï» не є окремою літерою, а лише графічною
реалізацією поєднання «j+i». У словниках «ї» відповідно займає місце буквосполучення «ji» у статті літери «Jj».
---
Тоді українська
латинка матиме 26 літер і на вигляд буде як французька, німецька чи англійська.
Ukraïnśka
latynka «Abeceška» na 26 liter
Українська латинка «Абецешка» на 26
літeр
|
Aa (а)
|
Bb (бе)
|
Cc (се)
|
Dd (де)
|
Ee (е)
|
Ff (еф)
|
Gg (ґ)
|
Hh (га)
|
Ii (і)
|
Jj (йот)
|
Kk (ка)
|
Ll (ел)
|
Mm (ем)
|
Nn (ен)
|
Oo (о)
|
Pp (пе)
|
Qq (ку)
|
Rr (ер)
|
Ss (ес)
|
Tt (те)
|
Uu (у)
|
Vv (ве)
|
Ww (дубльве)
|
Xx (ікс)
|
|
Yy (и)
|
Zz (зет)
|
|
Тоді
ця ж українська латинка для навчання має розширений варіант.
Ukraïnśka latynka
«Abeceška» na 26 liter
Українська латинка «Абецешка»
на 26 літeр
|
Aa (а)
agrus
|
Bb (бе)
byk
|
Cc (це)
cyrk / čaša
Čč (че)
|
Dd (де)
dynozavr
|
Ee (е)
emblema
|
Ff (еф)
feja
|
Gg (ґе)
gudzyk
|
Hh (га)
harbuz / ħovraħ
Ħħ (ха)
|
Ii (і)
indyk
|
Jj (йот)
jenot
|
Kk (ка)
kyt
|
Ll (ел)
leleka
|
Mm (ем)
myša
|
Nn (ен)
nosorih
|
Oo (о)
ohirok
|
Pp (пе)
pylka
|
Qq (ку)
quant
|
Rr (ер)
raketa
|
Ss (ес)
sonce / šolom
Šš (еш)
|
Tt (те)
tüĺpan
|
Uu (у)
učeń
|
Vv (ве)
vovk
|
Ww (дубльве)
word
|
Xx (ікс)
xerox
|
|
Yy (и)
hryb
|
Zz (зет)
zajeć / žaba
Žž (жет)
|
|
’ – м'який знак
|
̈ – двокрапка над голосним пом'якшує
попередній приголосний: ä, ë, ö, ü
|
Її
(ї) – лігатура на позначення буквосполучення
«Ji» чи «ji»
|
А тепер співвідношення українських звуків та 26 літер
української латинки.
№
літери
|
звук
|
літера
|
+діакритик
(літера)
|
графічна форма та назва літери
|
приклад
|
1
|
[a]
|
a
|
|
Aa (а)
|
Abetka (Абетка)
|
|
|
a
|
̈
|
ä (а з двокрапкою)
|
Nänä (Няня)
|
2
|
[б]
|
b
|
|
Bb (бе)
|
Boh (Бог)
|
3
|
[ц]
|
c
|
|
Cc (се)
|
Cehla (Цегла)
|
|
[ц']
|
c
|
’
|
Ćć (це м'яка)
|
Ćkuvaty
(Цькувати)
|
|
[ч]
|
c
|
ˇ
|
Čč (че)
|
Čoven
(Човен)
|
4
|
[д]
|
d
|
|
Dd (де)
|
Drakon (Дракон)
|
|
[д']
|
d
|
’
|
D́d́ (де м'яка)
|
Däd́ko (Дядько)
|
|
[дз]
|
d
|
+z
|
Dz dz (дзе)
|
Dzyga
(Дзиґа)
|
|
[дз']
|
d
|
+z’
|
Dź dź (дзе м'яка)
|
Gedź (Ґедзь)
|
|
[дж]
|
d
|
+ž
|
Dž dž (дже)
|
Džmiĺ
(Джміль)
|
5
|
[e]
|
e
|
|
Ee (у)
|
Emu (Ему)
|
|
|
e
|
̈
|
ë (е з двокрапкою)
|
Kaminnë (Каміннє)
|
6
|
[ф]
|
f
|
|
Ff (еф)
|
Fizyka (Фізика)
|
7
|
[ґ]
|
g
|
|
Gg (ґе)
|
Gyrlyga (Ґирлиґа)
|
8
|
[г]
|
h
|
|
Hh (га)
|
Hrim (Грім)
|
|
[х]
|
h
|
-
|
Ħħ (ха)
|
Ħovraħ (Ховрах)
|
9
|
[i]
|
i
|
|
Ii (і)
|
Ihry (Ігри)
|
|
|
i
|
j+i
|
Ïï (ї)
|
Ïžak (Їжак)
|
10
|
[й]
|
j
|
|
Jj (йот)
|
Jorž (Йорж)
|
11
|
[к]
|
k
|
|
Kk (ка)
|
Kozak (Козак)
|
12
|
[л]
|
l
|
|
Ll (ел)
|
Lopata (Лопата)
|
|
[л']
|
l
|
’
|
Ĺĺ (ел м'яка)
|
Ĺviv
(Львів)
|
13
|
[м]
|
m
|
|
Mm (ем)
|
Mama (Мама)
|
14
|
[н]
|
n
|
|
Nn (ен)
|
Nenö (Неньо)
|
|
[н']
|
n
|
’
|
Ńń (ен м'яка)
|
Peń (Пень)
|
15
|
[o]
|
o
|
|
Oo (о)
|
Ohirok (Огірок)
|
|
|
o
|
̈
|
ö (о з двокрапкою)
|
Lön (Льон)
|
16
|
[п]
|
p
|
|
Pp (пе)
|
Prostir (Простір)
|
17
|
|
q
|
|
Qq (ку)
|
|
18
|
[р]
|
r
|
|
Rr (ер)
|
Radist́ (Радість)
|
|
[р']
|
r
|
’
|
Ŕŕ (ер м'яка)
|
Hoŕkyj (Горький)
|
19
|
[с]
|
s
|
|
Ss (ес)
|
Som (Сом)
|
|
[с']
|
s
|
’
|
Śś (ес м'яка)
|
Viś (Вісь)
|
|
[ш]
|
s
|
ˇ
|
Šš (еш)
|
Šylo
(Шило)
|
20
|
[т]
|
t
|
|
Tt (те)
|
Tato (Тато)
|
|
[т']
|
t
|
’
|
T́t́ (те м'яка)
|
T́ma
(Тьма)
|
21
|
[у]
|
u
|
|
Uu (у)
|
Ukraïna (Україна)
|
|
|
u
|
̈
|
ü (у з двокрапкою)
|
Lüblü (Люблю)
|
22
|
[в]
|
v
|
|
Vv (ве)
|
Vyħor (Вихор)
|
23
|
|
w
|
|
Ww (дубльве)
|
|
24
|
|
x
|
|
Xx (ікс)
|
|
25
|
[и]
|
y
|
|
Yy (и)
|
Ynšyj (Инший)
|
26
|
[з]
|
z
|
|
Zz (зет)
|
Zrist (Зріст)
|
|
[з']
|
z
|
’
|
Źź (зет м'яка)
|
Zavjaź (Зав'язь)
|
|
[ж]
|
z
|
ˇ
|
Žž (жет)
|
Žyttä
(Життя)
|
Отже, діакритики.
Їх всього чотири:
̌ «галочка»
- для шиплячих: š, ž, č, dž
… тому що в
слов'янських латинках (чеська, словацька, хорватська, словенська) «галочка»
позначає шиплячість;
́ «зарубка»
- для пом'якшення приголосних перед приголосними та в кінці слова: ć, d́, dź, ĺ, ń, ŕ, ś, t́, ź
… тому що в
слов'янських мовах «зарубка» (чи «апостроф») у т.ч. позначає м'якість (у словацькій, хорватській, польській
традиції є таке явище);
̈
«двокрапка» - над голосними, перед якими
пом'якшений приголосний: ä,
ë, ö, ü
… це з практики
скандинавських країн, а також з української кириличної традиції: я-ю-є
пом'якшують попередню приголосну; з кирилиці залишаю «ї» не як букву, а як лігатуру на
позначення «ji»
- «риска»
- для позначення глухості в парі «дзвінкий-глухий» h[г]-ħ[х]:
ħ
… тому що
зрозуміло, зручно і стильно, як на мене.
---
Основний принцип цієї української латинки — «один звук — одна
буква» і додавання діакритичних знаків над літерами для позначення звуків, далеких від
латинської мови. Такий принцип закладено і в чеську латинку. Проте у цій статті
я тримався ще й принципу французької латинки – увібгати всі звуки національної
мови у 26 літер класичної латинки. Так само 26 літер і в німців, і в англійців.
Латинська абетка для українців – це зміна кодів та векторів спілкування,
поворот у бік цивілізованого світу. Для
того українська латинка і створюється, щоб, з одного боку, передати всі тонкощі
української мови, а з іншого боку – максимально узгодити коди спілкування України
із цивілізованим світом.
Отже, українська латинка на 26 літер можлива (!) і мені вона подобається )))
Moje šanuvannä, Vasyľ Docenko, Kropyvnyččyna
Моє шанування,
Василь Доценко, Кропивниччина
