Кропивницький академіка Доленка 

(до 100-річчя корифея нафтогазової геології України, академіка Г.Н.Доленка, 1917-2017) 

Можна сказати, що в цьому скромному будиночку в Кропивницькому був портал великого вченого для мандрівок у захоплюючу країну людського духу – Ноосферу… 

Будинок на розі Михайлівської та Шевченка, де
зупинявся Григорій Назарович Доленко у своєї
сестри Єлизавети Романушко

--- 

Коли Григору Долинці тринадцятий минало, його сім’я мусила втекти з Гаївки на Донбас від переслідувань за так зване «куркульство». Але вже в 1940-х бачимо Доленків (дещо змінили прізвище) у Кіровограді (нині - Кропивницький), що розкинувся в межах десятка кілометрів на захід від Гаївки.

У Кіровограді жили батьки Григорія Назаровича, брати Мефодій та Матвій, сестри Соня та Ліза… Оскільки Григорій був найменший у сім’ї, то його племінники були йому майже ровесники, а двоюрідні онуки називали його не дідом, а дядьком. Часто приїжджав уже відомий вчений до своїх рідних, любив велику родину. І в Кіровограді любили свого відомого родича. Дуже до душі всім була дружина Григорія Назаровича – Клавдія Леонтіївна та їхні діти Микола (якого рідні називали Богданом) і Галина (яку називали Галочкою). 

--- 

Доленко Назар Дмитрович із
невісткою Клавдією Леонтіївною та онуками Галиною та Богданом

Батько Назар Дмитрович зрештою виїхав на Західну Україну. Він не міг витримати життя в Кіровограді, де зовсім поруч була Гаївка – країна його невтілених задумів і мрій. Йому дуже ятрила душу згадка про Гаївку, де пройшли кращі роки його життя: народження й виховання дітей, становлення власної справи пліч-о-пліч із братом Дмитром та іншими родичами, започаткування села, активна участь у громадському житті, національне відродження, що вибухнуло за часів УНР та Української Держави, будівництво нової школи, куди мали ходити, та не пішли його діти та онуки…

---

Григорій Назарович теж у Гаївку ніколи вже не приїжджав. Хоча після висилки з Тули повернувся в село його двоюрідний брат Олексій Дмитрович Долинка, викупив садибу свого батька, збудував нову добротну цегляну хату, і прожив із дружиною все життя на корені. Олексій Дмитрович залишив спогади про колективізацію та голодомор у книзі «Вихід. Дума про голод» (В.Доценко, 2008). І ще діда Долинку нині багато-хто пам’ятає через те, що він був у селі найкращий різник і мабуть не було двору, куди б його не запрошували колоть кабана. І мій батько вчився цього ремесла від діда Долинки.

Син академіка Микола-Богдан Доленко, двоюрідний онук
- Володимир Доленко та племіник - Анатолій
Савіцький, 2016 рік

Так от, Григорій Назарович Доленко ніколи вже в Гаївку не вертав. І як сильно цінують у Гаївці те, що до села в гості приїхали у теплий квітневий день 2016 року його син Микола-Богдан Григорович з племінником академіка Анатолієм Антоновичем Савіцьким і двоюрідним внуком Володимиром Володимировичем Доленком. Це та подія, яка несвідомо запускає зовсім іншу якість життя.

---

У Кропивницькому відомий той портал, через який рід Доленків увійшов до міста. Це місце біля 3-ї поліклініки на розі вулиць Кропивницького та Гагаріна, де мешкали сім'ї братів Матвія і Мефодія, сестри Соні та племінника Володимира Мефодійовича. Очевидно це те місце в Кропивницькому, де закорінилися Долинки після втечі з Гаївки та повернення з Донбасу. Я, як дослідник голодомору в Гаївці, помітив, що цілі роди виходили в місто через одну садибу. Хтось купляв хату чи ділянку в місті, поступово облаштовувався і перетягував до себе всіх родичів із села. Невідомо, хто перший з Доленків обжився на розі Кропивницького й

Поліклініка №3 м.Кропивницького.
Ріг вулиць Кропивницького та Гагаріна.
Звідси гаївський рід Доленків почав "освоєння" міста.

Гагаріна: батько академіка Назар, чи брат Мефодій, чи Матвій. Але, з часом центром збору родини Доленків, як згадує онук Мефодія Назаровича, був Матвій Назарович (до речі, батько Заслуженої вчительки України Марії Замули). До останніх днів свого життя Григорій Назарович Доленко приїздив сюди. Тут, на схилі, що спускається до річечки Біянки, збиралася вся родина, гомоніли про успіхи та виклики, дрібнички й перспективи… Будучи впливовою людиною у масштабах України (та і всього Союзу), Григорій Назарович Доленко, вивіряв із старшими братами стратегії своїх дій, стверджувався у доленосних, важливих для України рішеннях.

Григорій Назарович Доленко (зліва) в родинному колі. Кіровоград (нині - Кропивницький).

Онук Матвія Мефодійовича, Володимир Володимирович Доленко, запам’ятав одну з розмов дідів та дядьків. Це було десь у 1960-х. Тоді Кіровоград був ще не газифікований. Хтось із старших чоловіків сказав Григорію Назаровичу:

- Організуй розробку родовищ десь на Кіровоградщині чи поруч, щоб газ був і в Кіровограді.

- Ні, - відповів учений, - ми повинні берегти ресурси України. Вони нам не належать. Це багатство наших дітей та онуків. Слід розробляти родовища там, де великий надлишок нафти й газу, де ресурси такі значні, що їх видобуток практично не позначиться на запасах – це Західний Сибір.

Не дослівно, але суть розмови була саме така. Григорій Назарович Доленко розумів, що Україні зрештою знадобиться опора на власні ресурси і він мав великий вплив, щоб оберігати скарби рідної землі. З 1960-х років був членом та очолював республіканські та союзні наукові ради, комісії, впливав на питання розробки нафтогазових регіонів в Європейській частині СРСР.

Зрештою газ у Кіровоград прийшов із Західного Сибіру, як і планував Григорій Назарович.

---

Саме ті ворота, де паркував свою "Волгу" Григорій Назарович.
Саме ті два вікна квартири, де жила сестра академіка
Єлизавета Романушко (вулиця Шевченка / м.Кропивницький).

У місті також є місце, де Григорій Назарович не просто гостював, а творив науку. Г.Н.Доленко проводив свої наукові відпустки на два-три тижні у Кіровограді у своєї сестри Лізи, яку завжди дуже любив. Приїжджав зі Львова на ГАЗ-24, завозив легківку за ворота у маленький двір будинку на розі вулиць Шевченка та Кірова (нині - Михайлівська), нікому з родичів не признавався, де перебуває. До сестри Лізи заносив у хату купу літератури, два тижні жив у неї, ні з ким не спілкувався і писав книги. Так от у Кропивницькому є сакральне місце для геологів не лише з України, а й з

Єлизавета Назарівна Романушко
- сестра академіка.

інших країн колишнього Союзу – місце, де Григорій Доленко узагальнював свої спостереження, створював книги, за якими навчаються наступні покоління геологів-нафтогазовиків.

Можна сказати, що в цьому скромному будиночку в Кропивницькому - портал великого вченого для мандрівок у захоплюючу країну людського духу – Ноосферу…

---

Отже, у Кропивницькому є місця пов’язані із академіком Григорієм Назаровичем Доленком, є місця, де можна прийти і сказати: «У цьому домі в 1960-х-1980-х роках писав свої наукові праці академік, доктор геолого-мінералогічних наук, корифей нафтогазової геології України Григорій Назарович Доленко, перебуваючи в гостях у сестри Єлизавети Романушко». Або: «На цьому місці в 1940-х-1980-х були садиби братів Мефодія, Матвія, сестри Софії корифея нафтогазової геології України, академіка Григорія Назаровича Доленка. Це місце, де рід вченого перебрався до міста».

---

Подяка Миколі-Богдану Григоровичу Доленку та Володимиру Володимировичу Доленку за надані світлини та безцінну інформацію для статті.