вівторок, 2 травня 2017 р.

Писати латинкою легко - як дихати!


Українська мова (масив говірок від Сяну до Кавказу та Волги) вирізняється М'ЯКІСТЮ з-поміж слов'янських мов, де користуються латинкою. Тому українцям дуже складно адаптувати досвід західних та південних слов'ян (в яких мова ТВЕРДІША) у передачі м'якості. 
Тут настільки складно закручено, що я обмежусь лише заувагами… І рубатиму Гордіїв вузол, пропонуючи просту систему позначення пом’якшення звуків (навіть для випадків передачі кривлянь-пересмішництва й діалектизмів на порубіжжях з московитами).
---
Зразу - про основні принципи, які закладаю в цю латинку:
- простота й легкість (зручність і доступність);
- однозначність читання;
- одна буква – один звук (упізнаваність);
- передача всіх відтінків української мови (навіть пересмішництво і діалектизми);
- зрозумілість кодів для слов'ян (з латинкою) та для глобальної англомовної культури;
---
Основні проблеми української латинки, що викликають дискусії:
- передача шиплячих Ш, Ж, Ч;
- узгодження передачі Ґ, Г та Х;
- найбільша проблема: йотація й помякшення приголосних (болгарка-кирилиця цих питань не вирішила);
- найменша проблема: мати чи не мати для звуків ДЗ, ДЖ окремі літери.
---
А тепер «за» і «проти» докладніше:
- передача шиплячих Ш, Ж, Ч:
Практика передачі Ш, Ж, Ч через Š, Ž, Č є в проекті Їречека та інших, що виходить з досвіду використання гаєвиці, словацької й чеської латинок.
Š, Ž, Č  + «плюси»
Š, Ž, Č «мінуси»
Вирішення
Однозначність для українців та слов'ян, що користуються латинкою, певна упізнаваність для англомовних читачів.
Діакритики, неточне прочитання англомовними читачами.
У певних випадках (міжнародні змагання, закордонний паспорт тощо) можливість альтернативної  передачі без діакритиків за принципами державного стандарту:
Š – SH, Ž-ZH, Č-CH (це кращий варіант за польську практику sz [ш] cz [ч], бо в міжнародному спілкуванні це звучить як sz [сз] cz [кз] – плутанина кодів).
ŠČ = SCH (щ).
Є варіант групи прихильників української латинки, де діакритиками над Š, Ž, Č є крапки замість галочок. На мою думку, це і не відповідає міжнародним (англомовним) стандартам, і спантеличує словянських читачів.
---
- узгодження передачі Ґ, Г та Х;
Із Ґ та Г є більш-менш згода: Ґ=G, Г=H. Дискусія йде довкола літери для звука Х.

+ «плюси»
- «мінуси»
Пошук ліпшого варіанту
[х]- Сh, ch
- є в словацькій, чеській, білоруській, німецькій практиці
- у міжнародній практиці (англійській мові) звучить інакше - [ч], у франзузькій – [ш];
- не дотримано принципу «одна літера – один звук».
- на розрізнення звуків [г-х] використовуємо діакритик Hта h-ħ;
- у певних випадках (міжнародні змагання, закордонний паспорт тощо) можливість альтернативної  передачі без діакритиків за принципами державного стандарту: Ħ, ħ = Kh, kh
[х]- Х, х
- зрозуміло «кириличникам»
- виникає плутанина в наукових чи міжмовних текстах: читати Х як [х] чи [кс] ?
[х]- Ħ, ħ
- одна літера – один звук,
- графічне наближення до свого дзвінкого відповідника Hh (навіть непідготований іноземний читач може відразу читати [х] одзвінченим)
- літера має діакритик,
- нове й незвичне
Отже, звуки Ґґ-Гг-Хх є в чеській, словацькій, білоруській та українській мові. Чехи й словаки передають Ґґ через Gg, Гг через Hh, а Хх – двома літерами Сh сh. Принцип цієї української латинки «один звук – одна літера», тому Х х = Ħ ħ.
---
- йотація й помякшення приголосних (за 1000 років кирилиця цих питань не вирішила);
Українська мова (масив говірок від Сяну до Кавказу та Волги) вирізняється М'ЯКІСТЮ з-поміж слов'янських мов, де користуються латинкою. Тому українцям дуже складно адаптувати досвід західних та південних слов'ян (в яких мова ТВЕРДІША) у передачі м'якості. 
Тут настільки складно закручено, що я обмежусь лише заувагами… І рубатиму Гордіїв вузол, пропонуючи просту систему позначення пом’якшення звуків (навіть для випадків передачі кривлянь-пересмішництва й діалектизмів на порубіжжях з московитами).

Критикувати спроби авторитетних попередників (Лозинський, Їречек) не буду. Скажу просто, що у них складно й неоднозначно. А держстандарт взагалі орієнтований на англійську більше, ніж на українську.

1. Передача йотації українською латинкою
Йотовані голосні Я, Ю, Є, а також ЙО, де у вимові є йотація завжди передаємо через JA, JU, JE, JO:
jaskravyj, junak, jedynyj, jorž
яскравий, юнак, єдиний, йорж
Фіксуємо злиття j як ї хоча би з естетичних міркувань: її краще за jiji. До слова, є практика використання ї у французькій латинці: фр. naïf (наївний). Між іншим, таким чином залишаємо впізнаваними сакральні для нашого народу слова:
Ukraїna, Kyїv
Україна, Київ
2. Пом'якшення приголосних
Буква і пом’якшує попередню приголосну в тих самих випадках, що і в кириличному правописі:
virnyj, kivi, did
вірний, ківі, дід
Пом’якшення приголосних перед голосними Я, Ю, Є, а також м'яким знаком Ь передається знаком пом’якшення «'» (як у Їречека [ть] - t’).
Приклад з Я, Ю, Є:
sonašnyk, lubov, vsudy, syne, koħanna,
соняшник, любов, всюди, синє, кохання,
Приклад з м'яким знаком Ь:
somyj, maz, ħerc, gedz, tma, mid, neno, sil
сьомий, мазь, герць, ґедзь, тьма, мідь, неньо, сіль
Єдиний виняток це спрощення у –ться – не tsa, а tsa: робиться robytsarobytsa.
***
1. Була пропозиція, щоб м'якість позначати крапкою вгорі «˙» чи шапочкою «˘», а не апострофом «'». Адже є вже устійнена практика, коли апостроф позначає усічення слів: все'дно=все одно, д'горі=до гори, д'Арданян=де Артанян. А можна м'якість позначати так «», а усічення слів так «'». Та ця дискусія можлива, коли приймаються самі принципи, які я пропоную тут.
***
2. Було зауваження, що пом'якшення слід позначати на наступному голосному, який є основним у справі пом'якшення, а не на попередньому приголосному, який помякшений лише внаслідок дії на нього наступного голосного… (оце я речення завернув, аж самому не по собі – хух)! Так нумо ставити знак пом'якшення між приголосною та голосною літерами, адже обидві літери м'якшають: не bańa (де акцент на м'якості приголосного), і не banä чи banã (де акцент на м'якості голосного), а ban˙a чи bana, де видно пом'якшення обох звуків.
Приклади для порівняння
Їречеківка
Пропонована Абецешка
Šče ne vmerla Ukrajiny ni slava, ni volia.
Šče nam, brattia ukrajinci, usmichneťsia dolia.
Zhynuť naši vorižeńky, jak rosa na sonci, Zapanujem i my, brattia, u svojij storonci.
Dušu j tilo my položym za našu svobodu,
I pokažem, ščo my, brattia, kozaćkoho rodu.
Šče ne vmerla Ukraïny ni slava, ni vol’a.
Šče nam, bratt’a ukraïnci, usmiħnets’a dol’a.
Zhynuť naši vorižen’ky, jak rosa na sonci, Zapanujem i my, bratt’a, u svoïj storonci.
Dušu j tilo my položym za našu svobodu,
I pokažem, ščo my, bratt’a, kozac’koho rodu.
--- 
- мати чи не мати для звуків [ДЗ], [ДЖ] окремі літери?
Більшість адептів латинки проти окремих літер для звуків [дз] [дж]. Добре. Прибираю з цього варіанту Абецешки ідею про Đ đ [дзе] та Ď [дже]. Як попросять, то верну - аби справа наша рухалася J
---
Замість висновків – українська латинка на 31 літеру.
Ukraїnska ABeCeška!
Ukraїnska abeceška (latynka): 31 litera.
Українська абецешка (латинка): 31 літера.
Bukva (litera)
Звучання букви
Bukva (litera)
Звучання букви
Aa
a
Nn
ен
Bb
бе
Oo
о
Cc
це
Pp
пе
Čč (alt+C)
че
Qq
ку (для іншомовних слів)
Dd 
де
Rr
ер
Ee
е
Ss
ес
Ff
еф
Šš (alt+S)
eш
Gg
ґе
Tt
те
Hh
га
Uu
у
Ħħ (alt+H)
ха
Vv
ве
Ii
і
Ww
дубльве (окремі випадки)
Її (alt+I)
ї
Xx
ікс (для іншомовних слів)
Jj
йот
Yy
и
Kk
кa
Zz
зет
Ll
ел
Žž (alt+Z)
жет
Mm
ем
’         
пом’якшення
Pomjakšena litera sliduje v abetci za vidpovidnoju tverdoju.
Пом'якшена літера слідує в абетці за відповідною твердою.
2017.05.02
VasylDotsenkofiloloh, Zasluženyj včytelUkraїny, Kropyvnyččyna.
Василь Доценко – філолог, Заслужений вчитель України, Кропивниччина.
--- 
Дякую за доброзичливе ставлення та роз'яснення пану Dmytro Polumjar та групі його однодумців, що розробляють зручну українську латинку. Багато положень у цій статті взято прямо із їхніх напрацювань, бо добре обґрунтовані й зручні, як на мене:  https://docs.google.com/document/d/1dV7zoZaMer3ef21s_GJWZRa5IAue_44VvAbJKUZQzrE/edit

Зауважую це, усвідомлюючи, що новак у цій справі і нічого особливого сам не винаходив J

Немає коментарів:

Дописати коментар