Українська мова (масив говірок від Сяну до Кавказу та Волги) вирізняється М'ЯКІСТЮ
з-поміж слов'янських мов, де користуються латинкою. Тому українцям дуже складно
адаптувати досвід західних та південних слов'ян (в яких мова ТВЕРДІША) у
передачі м'якості.
Тут настільки складно закручено, що я обмежусь лише заувагами… І рубатиму
Гордіїв вузол, пропонуючи просту систему позначення пом’якшення звуків (навіть
для випадків передачі кривлянь-пересмішництва й діалектизмів на порубіжжях з
московитами).
---
Зразу - про основні принципи, які закладаю в цю латинку:
- простота й легкість (зручність і доступність);
- однозначність читання;
- одна буква – один звук (упізнаваність);
- передача всіх відтінків української мови (навіть
пересмішництво і діалектизми);
- зрозумілість кодів для слов'ян (з латинкою) та для
глобальної англомовної культури;
---
Основні
проблеми української латинки, що
викликають дискусії:
- передача шиплячих Ш, Ж, Ч;
- узгодження передачі Ґ, Г та Х;
- найбільша проблема: йотація й
пом’якшення приголосних (болгарка-кирилиця
цих питань не вирішила);
- найменша проблема: мати чи не
мати для звуків ДЗ, ДЖ окремі літери.
---
А
тепер «за» і «проти» докладніше:
-
передача шиплячих Ш, Ж, Ч:
Практика передачі Ш, Ж, Ч через Š, Ž, Č є в проекті
Їречека та інших, що виходить з досвіду використання гаєвиці, словацької й
чеської латинок.
Š, Ž, Č + «плюси»
|
Š, Ž, Č – «мінуси»
|
Вирішення
|
Однозначність
для українців та слов'ян, що користуються
латинкою, певна упізнаваність для англомовних читачів.
|
Діакритики,
неточне прочитання англомовними читачами.
|
У
певних випадках (міжнародні змагання, закордонний паспорт тощо) можливість
альтернативної передачі без
діакритиків за принципами державного стандарту:
Š – SH, Ž-ZH, Č-CH (це кращий варіант за польську практику sz [ш] cz [ч],
бо в міжнародному спілкуванні це звучить як sz [сз] cz [кз] – плутанина
кодів).
ŠČ = SCH (щ).
|
Є варіант групи прихильників української латинки, де
діакритиками над Š, Ž, Č є крапки замість галочок. На мою думку, це і не
відповідає міжнародним (англомовним) стандартам, і спантеличує слов’янських читачів.
---
-
узгодження передачі Ґ, Г та Х;
Із Ґ та Г
є більш-менш згода: Ґ=G, Г=H. Дискусія йде довкола літери для звука Х.
|
+ «плюси»
|
- «мінуси»
|
Пошук
ліпшого варіанту
|
[х]- Сh, ch
|
- є в словацькій, чеській, білоруській, німецькій
практиці
|
- у
міжнародній практиці (англійській мові) звучить
інакше - [ч], у франзузькій –
[ш];
- не
дотримано принципу «одна літера – один звук».
|
- на
розрізнення звуків [г-х]
використовуємо діакритик H-Ħ та
h-ħ;
- у певних випадках (міжнародні змагання, закордонний
паспорт тощо) можливість альтернативної
передачі без діакритиків за принципами державного стандарту: Ħ, ħ = Kh, kh
|
[х]- Х, х
|
-
зрозуміло «кириличникам»
|
-
виникає плутанина в наукових чи міжмовних текстах: читати Х як [х]
чи [кс]
?
|
|
[х]- Ħ, ħ
|
- одна літера – один звук,
-
графічне наближення до свого дзвінкого відповідника Hh (навіть непідготований іноземний читач може відразу
читати [х] одзвінченим)
|
-
літера має діакритик,
-
нове й незвичне
|
Отже, звуки Ґґ-Гг-Хх є в чеській, словацькій, білоруській та
українській мові. Чехи й словаки передають Ґґ через Gg, Гг через Hh, а Хх –
двома літерами Сh сh. Принцип цієї української латинки «один звук – одна літера», тому Х х = Ħ ħ.
---
-
йотація й пом’якшення
приголосних (за 1000 років кирилиця цих питань не вирішила);
Українська мова (масив говірок від Сяну до Кавказу та Волги) вирізняється М'ЯКІСТЮ
з-поміж слов'янських мов, де користуються латинкою. Тому українцям дуже складно
адаптувати досвід західних та південних слов'ян (в яких мова ТВЕРДІША) у
передачі м'якості.
Тут настільки складно закручено, що я обмежусь лише заувагами… І рубатиму
Гордіїв вузол, пропонуючи просту систему позначення пом’якшення звуків (навіть
для випадків передачі кривлянь-пересмішництва й діалектизмів на порубіжжях з
московитами).
Критикувати спроби авторитетних попередників (Лозинський, Їречек) не буду.
Скажу просто, що у них складно й неоднозначно. А держстандарт взагалі
орієнтований на англійську більше, ніж на українську.
1. Передача йотації українською латинкою
Йотовані голосні Я, Ю, Є, а також ЙО, де у вимові є йотація завжди передаємо через JA, JU, JE, JO:
jaskravyj, junak, jedynyj, jorž
яскравий, юнак, єдиний, йорж
Фіксуємо злиття j+і як ї хоча би з естетичних
міркувань: її краще за jiji. До слова, є практика
використання ї у французькій латинці:
фр. naïf (наївний). Між іншим, таким
чином залишаємо впізнаваними сакральні для нашого народу слова:
Ukraїna, Kyїv
Україна, Київ
2. Пом'якшення приголосних
Буква і пом’якшує попередню
приголосну в тих самих випадках, що і в кириличному правописі:
virnyj, kivi, did
вірний, ківі, дід
Пом’якшення приголосних перед голосними Я, Ю, Є, а також м'яким знаком Ь передається знаком
пом’якшення «'» (як у Їречека [ть] - t’).
Приклад з Я, Ю, Є:
son’ašnyk, l’ubov, vs’udy, syn’e, koħann’a,
соняшник, любов, всюди, синє, кохання,
Приклад з м'яким знаком Ь:
s’omyj, maz’, ħerc’, gedz’, t’ma, mid’, nen’o, sil’
сьомий, мазь, герць, ґедзь, тьма, мідь, неньо, сіль
Єдиний виняток це спрощення у –ться
– не t’s’a, а ts’a: робиться – robyt’s’a – robyts’a.
***
1. Була пропозиція, щоб м'якість позначати крапкою вгорі
«˙» чи шапочкою «˘», а не апострофом «'». Адже є вже устійнена практика, коли апостроф
позначає усічення слів: все'дно=все одно, д'горі=до гори, д'Арданян=де Артанян.
А можна м'якість позначати так «’», а
усічення слів так «'». Та ця дискусія можлива, коли приймаються самі принципи,
які я пропоную тут.
***
2. Було зауваження, що пом'якшення слід позначати на
наступному голосному, який є основним у справі пом'якшення, а не на
попередньому приголосному, який пом’якшений
лише внаслідок дії на нього наступного голосного… (оце я речення завернув, аж
самому не по собі – хух)! Так нумо ставити знак пом'якшення між приголосною та
голосною літерами, адже обидві літери м'якшають: не bańa (де акцент на м'якості
приголосного), і не banä чи banã (де акцент на м'якості голосного), а ban˙a чи ban’a, де
видно пом'якшення обох звуків.
Приклади для порівняння
Їречеківка
|
Пропонована Абецешка
|
Šče ne vmerla Ukrajiny ni slava,
ni volia.
Šče nam, brattia ukrajinci,
usmichneťsia dolia.
Zhynuť naši vorižeńky, jak rosa
na sonci, Zapanujem i my, brattia, u svojij storonci.
Dušu j tilo my položym za našu
svobodu,
I pokažem, ščo my, brattia,
kozaćkoho rodu.
|
Šče
ne vmerla Ukraïny ni slava, ni vol’a.
Šče
nam, bratt’a ukraïnci, usmiħnets’a dol’a.
Zhynuť
naši vorižen’ky, jak rosa na sonci, Zapanujem i my, bratt’a, u svoïj
storonci.
Dušu
j tilo my položym za našu svobodu,
I
pokažem, ščo my, bratt’a, kozac’koho rodu.
|
---
-
мати чи не мати для звуків [ДЗ], [ДЖ] окремі літери?
Більшість адептів латинки проти окремих літер для звуків [дз]
[дж]. Добре.
Прибираю з цього варіанту Абецешки ідею про Đ đ [дзе] та Ď ḓ [дже]. Як попросять, то верну - аби
справа наша рухалася J
---
Замість
висновків – українська латинка на 31 літеру.
Ukraїns’ka ABeCeška!
Ukraїns’ka abeceška
(latynka): 31 litera.
Українська абецешка (латинка): 31
літера.
|
|||
Bukva (litera)
|
Звучання букви
|
Bukva (litera)
|
Звучання букви
|
Aa
|
a
|
Nn
|
ен
|
Bb
|
бе
|
Oo
|
о
|
Cc
|
це
|
Pp
|
пе
|
Čč (alt+C)
|
че
|
Qq
|
ку (для іншомовних слів)
|
Dd
|
де
|
Rr
|
ер
|
Ee
|
е
|
Ss
|
ес
|
Ff
|
еф
|
Šš (alt+S)
|
eш
|
Gg
|
ґе
|
Tt
|
те
|
Hh
|
га
|
Uu
|
у
|
Ħħ (alt+H)
|
ха
|
Vv
|
ве
|
Ii
|
і
|
Ww
|
дубльве
(окремі випадки)
|
Її (alt+I)
|
ї
|
Xx
|
ікс
(для
іншомовних слів)
|
Jj
|
йот
|
Yy
|
и
|
Kk
|
кa
|
Zz
|
зет
|
Ll
|
ел
|
Žž (alt+Z)
|
жет
|
Mm
|
ем
|
’
|
пом’якшення
|
Pomjakšena
litera sliduje v abetci za vidpovidnoju tverdoju.
Пом'якшена літера слідує в абетці за відповідною
твердою.
|
|||
2017.05.02
|
|||
Vasyl’ Dotsenko – filoloh,
Zasluženyj
včytel’ Ukraїny, Kropyvnyččyna.
Василь Доценко – філолог,
Заслужений вчитель України, Кропивниччина.
|
---
Дякую за доброзичливе ставлення та роз'яснення
пану Dmytro Polumjar та групі його однодумців, що розробляють зручну українську
латинку. Багато положень у цій статті взято прямо із їхніх напрацювань, бо
добре обґрунтовані й зручні, як на мене: https://docs.google.com/document/d/1dV7zoZaMer3ef21s_GJWZRa5IAue_44VvAbJKUZQzrE/edit
Зауважую це, усвідомлюючи, що новак у цій справі і нічого
особливого сам не винаходив J
Немає коментарів:
Дописати коментар