Саме в цій хаті 9 березня 1917 року народився академік Доленко

Саме в цій хаті 9 березня 1917 року народився доктор геолого-мінералогічних наук, корифей нафтогазової геології України, академік Григорій Назарович Доленко.

Цю хату у 1910 році збудував Назар Долинка - один із засновників Гаївки 

Традиційна українська хата на дві половини. Зовні видно віконниці, закриті на штабах. Вікна на шість шибок з арочками. У світлиці двоє вікон до вулиці, двоє - до Сонця. У світлиці найближчий кут - це божник. Від нього розходяться лави попід вікнами, між лавою стіл. Навпроти божника по діагоналі в куту стоїть піч, комином до Сонця.
На осонні невеличка призьба. Видно двері у хату до сіней. За дверима ще два вікна темниці (або нижньої кімнати). Солом'яну стріху підтримують шість стовпів, а стовпи на кам'яних підставках. У дворі молоді жердельки (абрикоси). На рівні обв'язки видніється обрій, нижче - верболоз біля річки Лозуватки.
Димар керамічний, заводського виробництва. Це час під обід, бо стіна до вулиці в тіні. Десь

Григорій Доленко з батьками

квітень, бо зелень тільки розвивається. Певно, фото робили після виїзду Долинок в 1929 році, бо хата не доглянута: не мазана і не білена. Хата житлова, бо витоптана стежка до дверей. Але світлиця не обжита, тобто нові господарі живуть малою сім'єю.
---

Подяка племінниці Г.Н.Доленка Любові Антонівні Чабанюк (м.Кропивницький) за надане фото садиби-кореня Долинок із сімейного альбому.
---
У Гаївці є достатньо багато хат, збудованих у 1910 році. Ось хата Токаря Матвія (сучасний стан). Збігаються навіть деталі конструкцій, за винятком пізнішого перекриття даху шифером.

На цьому місці стояла хата, в якій народився
Григорій Назарович Доленко. 2017 рік.

Село Гаївка,
Кропивницький район,
Кропивницька область.

Я так старався перед слухачами, розповідаючи про життя і наукову творчість нашого земляка-академіка корифея нафтогазової геології України Доленка, навіть вивчив такі слова як "орогенний етап" чи "геосинклінальна область". Одна із дівчат підвела підсумок: "А Доленко був симпатичним хлопцем!" Екскурсія вдалася? 
--- 

Будні Гаївської школи...
---
Зовсім різні причини привертають увагу до оновленого стенду про академіка Доленка: 
- комусь подобається нафтовидобувна установка, схожа на яскравий дитячий майданчик;
- хтось із захопленням дивиться на мінерал топаз та перстень з блакитним камінцем;
- хтось дивується співпадінню дат "Доленко і Шевченко народилися в один день 9 березня!";
- хтось із замилуванням розглядає лялю на сімейному фото;
- і навіть такий вигук "А Доленко був симпатичним хлопцем!"...

Казка про дівчину Нафтусю
або як два дракони бешкетували і що з того вийшло. 

(цікава геологія, за теорією Г.Н.Доленка) 

--- 

Ця пригода трапилася давно у вогняному Царстві Астеносфера. Цар був гарячий, працьовитий. Цариця Магма завжди поруч… Чорнявка-красуня з вогняними очима. Надихає. А як же… треба і камінь розплавити, і залізо розпекти… і вулкани зарядити вогнем. Коли Магма приймала гарячі ванни, а вона любила чепуритися, то Астеносфер у своїй кузні пропадав: то троянду дружині викує, то скульптуру Вогнебога виліпе, а то й простий чайник змайструє… Правду кажучи, ні Магма, ні Астеносфер самі нічого й не робили. Були у них два помічники – дракони-близнюки Жар і Тиск: з крилами, з лапами… все вогнем дишуть, все магмою плюються. Будь-яку роботу виконували вірні слуги. Та такі люті були у службі. Що Астеносфер скаже острів пересунути, так вони вже і материк заразом пхають. Воно може й добре, так у сусідньому ж Царстві брата Літосфера землетруси гримлять, підданці кривдяться. А то якось зовсім дракони від рук відбилися… не було на них управи.

--- 

А тут де не візьмись, козак Вугло Кислий викликався покласти край безчинствам Жара й Тиска. Вуглом він уже на Січ прийшов, а от Кислим його прозвали, бо коли отримав від десятника перше завдання стайню вигребти, то скривився так, ніби відро зелених яблук з’їв. А так козак хоч куди. Пройшов Царство Астеносфера вздовж і впоперек, не раз на прю із звірюками ставав. Щоб перемогти, то не перемагав драконів, бо силезні ж таки, але Жар і Тиск постійно відволікалися, що не так уже й сильно пакостили. І дракони, в свою чергу, теж нічого не могли вдіяти Вуглу Кислому. Козак був дуже вправний: то веремію круте, то гопака садить, то обізяну водить. Скільки Жар магмою не плювався, та вцілити не міг. Скільки Тиск не намагався лапами вхопити, то лицар все увертався. Тут тобі стоїть козак перед носом, а тут тобі вже збоку його булава летить.

--- 

Одного разу ішов Вугло Кислий через магмо-спад, що біля гори Скарбів, там де Вогняний ліс починається. Аж чує з печери в горі ніби плач чийсь лине. Він туди, а там дівчина-русявка прикута до скелі стоїть і гірко сльози ллє з очей блакитних. Та така ж гарна, що й словом не спишеш.

- Ти ж хто така будеш і як тут опинилася? - питає козак, а сам уже й закохався.

- Я Вода, - схлипнула дівчина, - Жар і Тиск викрали мене в батьків зі Світлого Царства і замурували тут під кам’яним склепінням. Невільниця я, немає мені тут рятунку..., - і ще дужче заридала.

- А я, козак Кущівського куреня війська Запорізького Вугло Кислий, даю тобі слово лицаря звільнити тебе і вивести на тихії ріки та яснії зорі. Ану Жар і Тиск, де ви там? Виходьте на герць!

Прилетіли дракони почали козака вогнем та лавою поливати. А лицар все булавою гупає: то Жару роги знесе, то Тиску хвоста зітне. А дракони вогняні – відновлюються. Непереливки Вуглу: увертатися не може, бо собою дівчину захищає. Геть пошарпаний, поранений, уже й з життям прощається, а від дівчини-Води не відступається. Рука булавою ще махає, а свідомість вже відлітає…

---

Аж раптом туман накотився… Мавки пісню співають… І старий січовий характерник дід Залізняк стоїть усміхається:

- Що, козаче, догулявся? – сміється у вуса старий Залізняк.

- Та про мене… Діду, ти дівчину допоможи визволити, пропадає ж у підземеллі! – відповів Вугло Кислий.

Задумався дід Залізняк … і мовив:

- Попроси батька Астеносфера про допомогу.

- Не можу. Я відповідаю за своє рішення. Це мій шлях лицаря.

- Ну… тоді зроби те, що бажаєш найбільше, - знову усміхнувся характерник.

- Бажаю вивести дівчину-Воду на волю.

- Ні. Брешеш, вражий сину. Ану правду дідові кажи! – грізно зводе брови Залізняк і усміхається.

- Так… бажаю хоч торкнутися Води…, - зніяковів гроза битв, козак Вугло.

- Так ото ж, - розвіявся в тумані дід. Спів мавок стих…

--- 

Отямився козак у битві. Дракони вже так тиснуть-напирають, що вже рукою подати до дівчини. Згадав лицар пораду старого діда Залізняка, кинувся до Води, торкнувся руки… і не стало Води й Вугла Кислого. З’явилася натомість їхня донечка Нафтуся: така ж як тато чорнявка, така ж лагідна як мама.

Тут дракони вбігли до печери, аж стіни загойдалися, аж тріснула стеля і Нафтуся побігла в отвір до Світлого царства, як хотіла мама. Втекла дівчина від вогняних драконів.

--- 

Кам’яні велети Царства Літосфера, із вдячності до подвигу батьків чорнявки, оберігали Нафтусю, збудували їй просторий палац в долині біля підніжжя гори. Жила чорнява красуня, готувалася до виходу у Світле Царство, до зустрічі із своїм лицарем.

Одного дня прийшов у долину лицар: світлий, з палаючим поглядом. У шоломі, з барткою в руці. Він розбив палац кам’яний і звільнив Нафтусю. Звали лицаря Геолог. Він такий само романтик як і вона: прагне пригод, зробити світ кращим… Тепер у Нафтусі багато справ та іграшок: вона дозволяє рухатися автомобілям, літати літакам, працювати заводам, дарує тепло людям у будинки, прокладає дороги, допомагає виготовляти різні корисні речі… А іноді щось малює чи ліпить: то троянду, то скульптуру Геолога, то якийсь чайник… Зовсім так само як дідусь Астеносфер.

---

P.S.: Як утворюється, де зберігається нафта і газ, - на ці питання шукав відповіді Г.Н.Доленко. Ця казка розкриває для дітей теорію вченого, яку він успішно застосовував на практиці для пошуку нафтогазових покладів. А тепер можна ознайомитися, як ця теорія звучить мовою науки геології.

--- 

Г.Н.Доленко  розробив теорію мінерального синтезу нафти і газу в умовах астеносфери мантії Землі.

Вчений вважав, що синтез нафтових вуглеводнів (чорнявка Нафтуся) в умовах астеносфери (Царство Астеносфера) відбувався внаслідок взаємодії летких компонентів СО₂ (козак Вугло Кислий) та Н₂О (русявка Вода) в присутності відновника FeO (характерник дід Залізняк). На орогенних етапах геотектонічного розвитку геосинклінальних областей інтенсивний геотектонічний тиск (дракони Жар і Тиск) обумовив виникнення глибинних розломів літосфери і міграцію (втеча Нафтусі) по ним ендогенних флюїдів, у т.ч. нафти і газу.

Далі Доленко формулює одне з основних положень нафтогазової геології: процеси генерації нафти і газу в умовах астеносфери мантії Землі, міграція їх по глибинних розломах до поверхні земної кори і формування нафтових і газових покладів в сприятливих літолого-фаціальних умовах нафтогазоносних провінцій – єдине генетичне ціле.

Доленко – син Долі (літопис). 

--- 

Сюрреалізм усієї ситуації з відзначенням 100-річчя академіка Доленка полягає в тому, що для більшості співгромадян він ще не народився. 

--- 

Одна з найраніших фото Г.Н.Доленка,
1935-1940 роки

Григорій Назарович Доленко з’явився на світ з першими Універсалами Центральної ради навесні 1917 року. І завершив академік свій земний шлях у 1990-му – році  проголошення Декларації про державний суверенітет. Між цими віхами спроби України здобути волю і… комуно-московська  окупація нашої Батьківщини. Зайди знищували українця, коли той розвивався у трьох напрямках: рідна мова, інтелігентність, підприємництво. Московській імперії завжди бракувало рабів, а з розумного і багатого українця виходить кепський раб – якийсь хитрий непередбачуваний х0х0л, який за сприятливих умов знову перетворюється у вільного шляхетного мамая.

Окупанти дозволяли бути Україні у різних збиткових варіантах:

- багата й інтелігентна, але не українська (Українська Держава Гетьмана Скоропадського – коли зросійщені або російські інтелігенти з опорою на олігархів будують неукраїнську Україну – зрештою така Україна стає частиною Росії),

- багата й українська, але не інтелігентна (Радянська Україна Шелеста – коли велика й потужна економіка поєднується із застарілими українськими культурними явищами (ідеалізуються пісні, одяг, стосунки і т.д. попередніх століть без нових смислів), а все нове, інтелігентне (e.g. Ліна Костенко, Олесь Бердник, Тарас Чорновіл, Володимир Івасюк) придушується – зрештою така Україна стає частиною тих спільнот, де творяться нові смисли, де планка смислів вища),

- інтелігентна й українська, але не багата (УНР, сучасна Україна – коли митці вільно себе виражають, дозволяються українські вивіски, але це не фінансується, бо зруйнована рідна ефективна економіка (наявність десятка олігархів, які керуються з-за кордону) – зрештою через керовані й тотальні злидні люди прагнуть позбутися декоративної незалежності і стати частиною ефективнішої економіки, наприклад, ввійти в Євросоюз чи під пряме керування США).  

Гаївська школа, яку будували спроможні селяни, 
у т.ч. батько академіка Назар Дмитрович Долинка.
До цієї школи пішов у 1929 році 5-класник Григір Долинка.

А от наявність і резонанс усіх трьох складників призводять до української сингулярності – занурення у Дивочас (Кайрос), миттєва матеріалізація українського духу, вибух наднової – Успішної України, де в натхненних пасіонаріїв кипить потреба творити на основі свого поля смислів. Чи є така Україна? Є! Це Вишнева Україна Шевченка, Космічна Україна Вернадського й Корольова. Це Українська Духовна Республіка Бердника.

Громадянином такої Української Вишнево-Космічно-Духовної Республіки був і академік Доленко. Великі науковці – це гості з майбутнього, і живуть вони в дивочасі-кайросі, а головою сягають неба – Ноосфери. Не слід міряти життя корифея нашими рулетками. Не в тих 50-х він жив, що моя бабуся - теж 1917 року народження. Дивлячись на світлини Григорія Назаровича, помічаєш, що загалом стиль життя випереджає його добу на ціле покоління. А деякі деталі підводять до парадоксальної думки, що ми ще не дожили до його часу, тобто він ще не народився. Звичний уклад ума кричить, що про Г.Н.Доленка слід говорити в минулому, а очевидність стверджує, що маємо справу з феноменами майбутнього або вічного. Життя видатних особливе через їхню позачасовість.

--- 

Григір Долинка: дитинство в селі.

--- 

Пшеничні поля біля Гаївки

Хлопчик родився у селі, яке розвивалося вибухово: сьомий рік, як батьки та інші переселенці заклали перші хати в Гаївці, другий рік, як збагатілі столипінці-землероби наймають вчителів для народних шкіл. Вчителі ініціюють створення народного хору, театру, просвіти. Малюку перший рік життя: до місцевих діячів додаються січові стрільці. Брат відомого композитора Станіслава Людкевича (1879-1979) Михайло одружується та залишається в Гаївці. Так само залишився січовик Паляниця. Неабиякі співаки та знавці музичних інструментів – західняки додають колориту місцевому українству:

Сварить мене родинонька, жебе-м тя не любив,

Хіба би я нещасливий своє життя згубив.

Нехай сварить, нехай сварить, хоть би і побила,

Що я винен, що ма душа тебе полюбила?

«Жебе… жебе…» - настільки незвично для нашого краю, що дочці Паляниці за ті пісні вліпили прізвисько Жебетеря.

Перший Зимовий похід Армії УНР.
Чорні стрілки - рух Армії УНР в околицях 
Єлисавета (нині Кропивницький)
Рожеві стрілки - рух загонів отамана Гулого-Гуленка. 
Сухі Хутори та Лозуватка - села Гаївської громади.

Покозачилися мужики: розійшлися по загонах Костя Блакитного, Гулого-Гуленка… А з Махном співали «Ех, яблучко…», коли той з Покровського вертав після розгрому червоних загонів Пархоменка на березі Аджамки…

Хлопчику без трьох тижнів три роки – через село проходять козаки Запорізької дивізії Армії УНР. Командувач Армії Омелянович-Павленко, полковник Литвиненко, майбутній письменник Залізняк… – епічні постаті на святій рідній землі.

Першокласник ходить до 4-класної школи, яка знаходиться у звичайній хаті. Хлопчик свідомо називає себе Григір на український кшталт – мамина казка й вишивка, татове мудре слово… хата-читальня, школа, театр, хор… січові стрільці, запорожці… підприємливість селян, примноження статків виховують повагу до українськості. Зрозуміло, що український дух живе у великій батьковій сім’ї Назара Дмитровича Долинки. Дитина баче зростання села: столипінська підприємлива Гаївка перетягує на себе центр громади із панської давньої Лозуватки. Старші сини засновників Гаївки виростають, одружуються, будують нові куточки Кулебівку, Дубову та з десяток хуторів. Ростуть млини та олійниці, у місті над Інгулом відкриваються крамниці...

У книзі дослідження
колективізації Гаївки
та голодомору 1932-33 років.

У вирі революції і сподівань на краще життя населення громади за одне покоління зростає з чотирьох сотень до двох тисяч. Долинки беруть участь у будівництві нової семирічної школи для своїх дітей та онуків. 1929 рік – відкриття нової школи, п’ятикласник Григір Долинка переступає поріг нової школи…

---

Порив української революції поступово згасає у системно наростаючих репресіях московської червоної влади. До 1929 року заходи більшовицького режиму привели місцеву громаду до такого вигляду:

Села Гаївської сільської ради були поділені на 4 стохатки (Новогригорівська, Гаївська, Лозуватська та Буланівсько-Дубівська), десятихатки та п'ятихатки. Над кожним відділенням поставлено начальничка з місцевих - 124 особи. Так, місцева активістка Дігтяренко Оксана починала свою діяльність саме на посаді начальниці десятихатки. При кожнім відділенні був агітатор. У кожній стохатці організовано хлібозаготівельні комісії та допоміжні бригади. На стохатку було також три виконавці. Управлінський апарат доповнювали парторганізація, комсомол, спецвідділ ГПУ та робітничо-селянська інспекція. До цього ж, учителі змушені були бути в авангарді комункампаній; піонери поповнювали кількість позаштатних донощиків. На кожних шість жителів припадало по одному наглядачеві від партії. Село переставало існувати як громада. Безправні люди відчували страх і недовіру до всього, що відбувалося навколо.

---

Ранок на берегах Лозуватки.
Григір Долинка народився біля цієї річечки.

Григору тринадцятий минало… Заможні, свідомі українці Долинки – назавтра до них прийдуть комуністи-активісти, щоб руйнувати життя сім’ї… Під загрозою розправи за одну осінню ніч Долинки зібрали найнеобхідніше на вози і… назавжди залишили Гаївку. Народження й перші кроки дітей… Біленька хата, садок вишневий, клітка поля, млин… початок і ріст села, становлення українського державного життя… мрії, сподівання… – пуповина розривалася нагло і боляче. Все залишилося в минулому, в Гаївці. Біль відклалася в пам’яті, в почуттях і ятрила душу все життя…

--- 

Студенти геологічного відділення 
Харківського університету.
Г.Н.Доленко ліворуч.

Григорій Доленко: юність в містах Сходу України.

--- 

Юнаку шістнадцять років. Донбас. Макіївка… повним ходом іде індустріалізація. На шахти й заводи приїжджають з усього Союзу. В інтернаціональному місті робочим видають пайки, а по українських селах довкола голодна моровиця. Вчитися… вчитися… вчитися… щоб знайти себе в новому урбаністичному світі. Не згадується «куркульське» минуле, змінено прізвище на Доленко… замаскуватися, загубитися в морі нових людей, вижити… і досягти успіху!

---

Вісімнадцять років... Вступ до 

Студенти-каразінці.
Г.Н.Доленко - другий зліва.
Харків.

найпрестижнішого в Україні Каразінського університету. Харків… мегаполіс, який ще два роки тому був столицею Радянської України. Студент-геолог зосереджується на навчанні… книги, карти, кирка, 

мінерали, мікроскоп… В Університеті викладають легенди світової науки – теоретики

 й практики, серед яких лауреат Нобелівської премії Лев Ландау.

---
Двадцять років… черговий рік червоного терору, час «чорного воронка». В університеті 

Студентка Каразінського університету
Клавдія Леонтіївна (стоїть) - дружина
Г.Н.Доленка

арештовують викладачів, страчують ректора… Світило світової науки Лев Ландау під загрозою арешту. Довкола сіється жах…

…а молодість бере своє. Романтика геологічних 

експедицій… Відкриття… наукові диспути… жарти й співи біля багаття. Зустріч прекрасної й затишної дівчини Клави, яку покохав, яка зрештою стала дружиною і матір’ю його дітей, натхненницею його наукової творчості.

---

Старт: від учасника експедиції до стратега розвитку нафтовидобування та геологорозвідки.

---

Двадцять три роки… Завершення навчання в Харкові. Геологічні розвідки на Кубані… теж Україна, ніби вдома.

Двадцять чотири… Прикликаний до лав Червоної армії… сапер.

Двадцять п’ять… Відкликаний з армії як геолог-спеціаліст… Розробка

Молода сім'я Доленків, ~1944

нафтогазових родовищ у Надволжі… Куйбишев, Бугуруслан…

Двадцять шість… Курси підвищення кваліфікації… Москва.

Двадцять сім років… Відновлення нафтогазової промисловості Західної України. Головний геолог Бориславської контори буріння тресту «Укрнафта»… Бере участь у створенні післявоєнного п’ятирічного плану розвитку нафтової промисловості та геологорозвідки України.

--- 
Доля берегла й сприяла Доленку. Серед моря арештів, репресій та вбивств, яке штормило останні три десятиліття, життя Григорія Назаровича виглядає позачасово спокійним, творчим і успішним. На світлинах видно його іскристі очі, зосереджений, часом замріяний погляд та глибока усмішка мудреця.

---

Австрія: На керівних посадах в «Акваріумі».

---

1947 рік. Радянські працівники в Австрії (Цистерсдорф).

Далі 5 років праці в Австрії на керівних посадах Радянського нафтового управління. Професійні успіхи… Розробка нафтогазових родовищ у Віденському басейні. Під керівництвом Г.Н.Доленка відкрито найбільше в Європі родовище Матцен, що видавало 75% всієї австрійської нафти. Австрійці наскільки були вдячні, що хотіли вручити Григорію Назаровичу нагороду… А партія сказала, що негоже з рук іноземців брати подачки… Так то й так…

Життя в акваріумі. 80 тисяч радянських військових та 53 тисячі

Достаток... під наглядом спецслужб

цивільних робочих. На кожному підприємстві партпрацівник, особливі уповноважені, що дублюють керівний склад підприємств, розгалужена розвідувальна мережа, система доносів. Заборона спілкуватися з австрійцями, за винятком ділових зустрічей під наглядом служб. Дозвілля лише в закладах, спеціально відведених для радянських громадян. Навіть виїзд на «маївки» лише на власному транспорті, в супроводі офіцерів, які завжди повинні бути у формі.

Відпочинок з друзями. Шашлик

А за вікном радянського акваріуму – австрійці… швидка відбудова господарства, яскраві ніби іграшкові будинки міст, клаптики доглянутих полів, переповнені, веселі гастхаузи, блиск Відня з його алеями, парками, морем квітів та пам’ятниками – немов музей під відкритим небом. У парках майже ручні білки та птахи, не залякані рогатками, і необірваний бузок… Чи не показувала Австрія, якою могла би бути Гаївка (і вся Україна), якби вирвали перемогу в російсько-українських війнах 1917-1921 років? Та в історії немає «якби». Значить, слід налагоджувати життя в акваріумі, творити велику науку, народжувати, ростити дітей, мандрувати, товаришувати, дарувати дружині квіти, а дітям – морозиво…

Свої тридцять років Доленко зустрів, маючи в розпорядженні потужну автівку… не просто добрий, а стильний одяг… молода красуня-дружина, дуже елегантно вбрана… діти граються

Із сином

 якісними гарними іграшками… на столі якщо не вишукані страви, то достаток, а на природі друзі дозволяли собі приготувати шашлик… краєвиди доглянутих містечок, охайні будиночки… чисті вулиці… працьовиті й співочі люди… Це не 1977-й рік. Це 1947-й рік, панове! В Україні розруха, голод, репресії… Григорій Доленко знову випередив час на ціле покоління.

---

Знову на Батьківщині: титан розправляє плечі.

---

33 роки життя. За плечима досвід геологорозвідувальної роботи від Уралу до Альп. Доленко повертається на Батьківщину і призначається головним геологом тресту «Укрнафтарозвідка» об’єднання «Укрнафта». Знання і досвід дозволяють Григорію Назаровичу ефективно вести геологорозвідку нафти. З колегами відкриває Долинське, Північно-Долинське, Ново-Битківське, Орів-Уличнянське, Струтинське та інші нафтові родовища Передкарпаття.

---

Г.Н.Доленко: на порозі Інституту геології і геохіміїгорючих копалин АН України.

Дуже символічне фото, яке пояснює в якому середовищі працювали радянські вчені.
В оточені людей у формі, під наглядом "товариша" Сталіна.
Г.Н.Доленко в центрі.

---

35 років… Досвід, глибокі знання з геології, кмітливість дозволяють Г.Н.Доленку зайнятися науковими дослідженнями. Перехід на роботу в Інститут геології корисних копалин АН Української РСР (нині Інститут геології і геохімії горючих копалин АН України)… молодший науковий співробітник.

36 років… Прийнятий в Комуністичну партію Радянського Союзу. Успішний

захист кандидатської (геолого-мінералогічні науки). Чи любив Доленко партію? Однозначно – ні (див. усе написане вище). Чи міг уникнути вступу? Так – і втратити перспективу наукової діяльності. Можна зрозуміти рішення вступити в партію, щоб продовжити наукову діяльність, бути ефективним для суспільства. Чи міг Гагарін бути не комуністом? Навіть якби він був анархо-монархо-бандерівець, перед запуском ракети його б вихрестили у комуніста. Адже система все робила так, щоб в авангарді людства був комуніст – «найпрогресивніший вид людини». Потенціал молодого вченого Г.Н.Доленка був очевидний. Партійці розуміли, що Г.Н.Доленко – це Гагарін в нафтогазовій геології перед стартом ракети наукових досліджень.

Доленки з друзями, Одеса, 1954 рік

37 років… У Союзі рік як помер кривавий Торквемада... Йде міжкланова боротьба в партії за владу. А в Г.Н.Доленка 1954 рік не позначений в офіційних біографіях. Його просто там немає. Не здивуюся, якщо Григорій Назарович взяв відпустку на рік і… просто присвятив цей час сім’ї, відпочиваючи десь на морі... Можливо, десь так і є. І знову відрив з часом у 30 років! Моя бабуся у той час про море і не мріяла, єдина світлина того часу свідчить, що вона стоїть біля сівалки з бригадою колгоспників. З усіх родичів тесть перший поїхав до моря… в 1984 році.

Доленки...

---

Якщо загалом в стилі життя Григорій Назарович Доленко випереджав час на одне покоління, то окремі деталі його творчої біографії просто захоплюють – бо вони з майбутнього, яке лише надходить, якщо добре постараємось ;) Сюрреалізм усієї ситуації з відзначенням 100-річчя академіка Доленка полягає в тому, що для більшості співгромадян він ще не народився.

---

Продовження буде… про наукову і громадську діяльність