15 жовтня
2017 року виповнюється 150 років визначній події нашого краю - заснування першого в Російській
імперії безплатного Ремісничо-грамотного училища для дітей з народу в
Єлисаветграді (нині тут Будинок дитячої
технічної творчості на Ковалівці). Серед засновників закладу «перший
український діяч» міста, викладач Єлисаветградського кавалерійського училища, офіцер
Микола Федоровський (1838-1918) та його найближчі соратники дружини офіцерів
училища Ганна Різанова (1814-після 1878) і Ганна Некрасова**.
 |
| Ремісничо-грамотне училище на Ковалівці (арх.О.Лишневський, Кропивницький) |
В училищі від часу створення працювало 12 вчителів, вчилося 180 учнів. Діяльність цього навчального закладу регламентувалася власним Статутом, де зазначалося, що училище створене з метою навчати майбутніх ремісників і дати християнське, моральне й практичне виховання тим дітям з найбідніших верств населення, які, залишились без нагляду й засобів до життя…*
В Єлисаветградському училищі навчали
столярному, різьбярському, токарному, шорному, чоботарному й палітурному
ремеслу; дівчатка вивчали білошвейну справу, дамську моду, гаптування. Учні
старших класів вивчали додатково шовківництво й бджільництво, для чого було
закладено навчальний фруктовий сад «Альгамбра», в якому у вільний від занять
час учні працювали, займалися посівом і посадкою дерев, їх щепленням.*
 |
| М.Ф.Федоровський |
Сам засновник цього училища Микола Федоровський викладав у ньому садівництво й шовківництво, постійно підтримував його фінансово. Деяку частину коштів вдавалося зібрати під час численних концертів, спектаклів, продажу виробів учнів училища. За змістом навчання, майстерністю викладачів та правилами внутрішнього розпорядку це було одне з найкращих ремісничих училищ не лише в Україні, а й по всій Російській імперії.*
---
Г.М.Різанова, Г.І.Некрасова, М.А.Лащенко та ще кілька осіб докладали великих зусиль в інертній масі єлисаветградського дворянства, щоб залучити до фінансування та протекції училища впливових і маєтних людей свого часу (графа Д.Е.Остен-Сакена, княгиню Є.К.Воронцову, члена Державної Ради Росії І.І.Фундуклея… аж до дочки імператора Олександра, герцогині Единбурзької Марії)*
Г.М.Різанова, Г.І.Некрасова, М.А.Лащенко та ще кілька осіб докладали великих зусиль в інертній масі єлисаветградського дворянства, щоб залучити до фінансування та протекції училища впливових і маєтних людей свого часу (графа Д.Е.Остен-Сакена, княгиню Є.К.Воронцову, члена Державної Ради Росії І.І.Фундуклея… аж до дочки імператора Олександра, герцогині Единбурзької Марії)*
У 1873 році переважно
для потреб училища було створено Товариство поширення грамотності й ремесел,
хоча інтереси товариства виходили далеко за межі училища на Ковалівці. Так, до
слова згадати, за кошти Товариства було видано першу україномовну книгу в
історії міста «Дещо з перекладів і самостійних
творів І.Гриненка. Випуск І.» Автор книги Йосип Шевченко – небіж Тараса Шевченка,
юнкер Єлисаветградського кавалерійського училища. Книга мала тираж 1200
примірників.*
Довкола училища виник
гурток любителів мистецтва: діяв хор під орудою Богданова. Відомий мюзикл
«Вечорниці» був написаний Ніщинським саме для училищного хору і поставлений у
1875 році. Успіх прем'єри зародив думку про започаткування театральної трупи. У
цьому аматорському середовищі стверджувалися майбутні корифеї українського
професійного театру: М.Кропивницький, І.Карпенко-Карий, М.Садовський,
П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті.*
Так, Ремісничо-грамотне
училище в 1867-1876 роках стало для нашого краю центром українського духовного
відродження. З Емським антиукраїнським указом та від'їздом Миколи Федоровського
з міста у 1876 році завершується один з найяскравіших етапів в історії
Ремісничо-грамотного училища та українського Єлисаветграда. За кілька років від
справ відходять Різанова та Некрасова, що складали ядро «старої»
великопоміщицької фракції благодійників. У силу входять нові діячі-підприємці
на зразок міського голови Пашутіна. Українське життя довкола училища завмирає
аж до того рівня, що на початок ХХ століття учні не змогли заспівати жодної
української пісні, коли в гості приїжджав М.Федоровський.*
Проте зерна посіяні в
училищі на ниві української культури проросли буйними сходами по всій Україні. Середовище,
яке утворилося довкола училища на Ковалівці, великою мірою сприяло появі театру
українських корифеїв Марка Кропивницького. А, зрештою, і наше місто носить
назву Кропивницький теж завдяки великій сподвижницькій праці М.Федоровського і
його однодумців Г.Різанової, Г.Некрасової та інших.
---
Про Ремісничо-грамотне
училище сказано доволі багато місцевими краєзнавцями, але, на мою думку, значення цього
закладу у житті нашого краю та України поціноване недостатньо. Сподіваюсь, відзначення 150-річчя заснування училища в Кропивницькому гідно висвітлить феномен цього закладу.
---
Поселення Гаївка біля
Кропивницького по-особливому відзначає 150-літній ювілей Ремісничо-грамотного
училища. Одна з ініціаторів створення та благодійниць навчального закладу Ганна
Різанова – це представниця великого і впливового козацького роду
Бутовичів-Різанових, що осів у Лозуватці (нині Гаївка). Ще 2006 року частину
вулиці Леніна перейменували на - «Різанова». Можна по-різному тлумачити назву
«Різанова»: як вулиця Андрія Романовича Різанова або - в значенні вулиця «Ганна
Михайлівна Різанова». У будь-якому випадку, ці особи - подружня пара, яка
прославилася благодійністю.
Дід А.Р.Різанова,
Григорій Іванович Бутович, засновник слободи Лозуватки з XVIII століття. На початку ХІХ століття
село сплановано як містечко: житловий сектор з кварталами, з чергою валів, що
спускались до річки Лозуватки (70 садиб по 20 сотих); парк, що займав більшу
площу ніж забудова, з двома алеями, статуями, ставком; економія з вінбарями та
млинами, де зберігали збіжжя й мололи борошно, з цегельнею, де кілька печей
випалювали цеглу з тавром «Р», зі стайнями, де розводили маститих коней, у т.ч.
для екіпажів. Маєток Бутовичів-Різанових знаходився між спальним, відпочинковим
і промисловими секторами містечка Лозуватки. Перед маєтком площу прикрашали
фонтани, скульптури, декоративні дерева, квіти. У маєтку діяла недільна школа,
де навчали грамоті дітей Лозуватки. Певний час у ХІХ столітті Лозуватка була
центром Лозуватської волості Олександрійського повіту.
Григорій Іванович
Бутович син значкового товариша та онук Зіньківського сотника Ілька Бутка
(1680, 1690 роки). П'ятеро Бутів (Бажан, Василь, Петро, Роман, Фесько, ) записані
ще в реєстрі 1649 року Зіньківської сотні Полтавського полку війська Богдана
Хмельницького.*
Сама ж Ганна Михайлівна
Різанова у дівоцтві носила прізвище Касинова. Її дід Василь дав своє ім'я селу Василівці,
де народився в 1918 році відомий педагог Василь Сухомлинський. Мати Ганни
Різанової Чубарова. Як видно, обидва прізвища благодійниці татарські, але Ганна
Михайлівна пройнялася Україною і служила на славу землі, що стала рідною для
Касинових-Чубарових.
Марко Лукич
Кропивницький у спогадах згадує Ганну Різанову: "В Єлисаветграді ми
вистановляли спектаклі в театрі Трамбіцького, що тепер належить Кузьміцькому;
траплялось нам прилучатись і до великопанського кола, що збиралось під кермою
А. М. Рєзанової, у котрім брали участь поміщики-викональці: Тарновські,
Петковичі, Шафонські, Кіфала й інші".* Сам корифей свідчить про захоплення
Ганни Михайлівни театром. Слід сказати, що названі прізвища дворян доволі
відомі і ці особи перебували між собою у різних кумівських, родинних чи
комерційних зв'язках. От як Петковичі - свати Різановим. Ганна Романівна Петкович
(у дівоцтві Різанова) мала маєток у Буланівці (нині це північна частина Гаївки,
з 2006 року – вулиця «Буланівка»).
В іншому місці спогадів
Марко Лукич опосередковано згадує про спільність інтересів з Різановою -
довкола Ремісничо-грамотного училища: «З Бобринця я їздив в Єлисаветград і брав
участь у добродійних спектаклях. Наша компанія найбільш дбала про
ремеслено-грамотну школу, котра була улюбленим дитям А.В.Рогаської і
М.Ф.Федоровського. Іван Карпович теж перевівся із Єлисаветграда в Херсон
секретарем поліції. Покликали мене єлисаветградці грать у «Назарі Стодолі». Це
було в апрелі 1869 р.».* Зрозумілмо, що й успіх мюзиклу Ніщинського «Вечорниці» у
1875 році відбувся завдяки взаємодії акторів-аматорів Ремісничо-грамотного
училища з участю самого М.Федоровського, театралів «великопанського кола»
Різанової та бобринецьких талантів.
---
---
 |
| Панно на ворота. Вулиця Різанова, село Гаївка (проект) |
---
Читайте також:
Статтю Василя Левицького з теми: "Школа 22: Історія та сучасність"
