Доленко – син Долі (літопис). 

--- 

Сюрреалізм усієї ситуації з відзначенням 100-річчя академіка Доленка полягає в тому, що для більшості співгромадян він ще не народився. 

--- 

Одна з найраніших фото Г.Н.Доленка,
1935-1940 роки

Григорій Назарович Доленко з’явився на світ з першими Універсалами Центральної ради навесні 1917 року. І завершив академік свій земний шлях у 1990-му – році  проголошення Декларації про державний суверенітет. Між цими віхами спроби України здобути волю і… комуно-московська  окупація нашої Батьківщини. Зайди знищували українця, коли той розвивався у трьох напрямках: рідна мова, інтелігентність, підприємництво. Московській імперії завжди бракувало рабів, а з розумного і багатого українця виходить кепський раб – якийсь хитрий непередбачуваний х0х0л, який за сприятливих умов знову перетворюється у вільного шляхетного мамая.

Окупанти дозволяли бути Україні у різних збиткових варіантах:

- багата й інтелігентна, але не українська (Українська Держава Гетьмана Скоропадського – коли зросійщені або російські інтелігенти з опорою на олігархів будують неукраїнську Україну – зрештою така Україна стає частиною Росії),

- багата й українська, але не інтелігентна (Радянська Україна Шелеста – коли велика й потужна економіка поєднується із застарілими українськими культурними явищами (ідеалізуються пісні, одяг, стосунки і т.д. попередніх століть без нових смислів), а все нове, інтелігентне (e.g. Ліна Костенко, Олесь Бердник, Тарас Чорновіл, Володимир Івасюк) придушується – зрештою така Україна стає частиною тих спільнот, де творяться нові смисли, де планка смислів вища),

- інтелігентна й українська, але не багата (УНР, сучасна Україна – коли митці вільно себе виражають, дозволяються українські вивіски, але це не фінансується, бо зруйнована рідна ефективна економіка (наявність десятка олігархів, які керуються з-за кордону) – зрештою через керовані й тотальні злидні люди прагнуть позбутися декоративної незалежності і стати частиною ефективнішої економіки, наприклад, ввійти в Євросоюз чи під пряме керування США).  

Гаївська школа, яку будували спроможні селяни, 
у т.ч. батько академіка Назар Дмитрович Долинка.
До цієї школи пішов у 1929 році 5-класник Григір Долинка.

А от наявність і резонанс усіх трьох складників призводять до української сингулярності – занурення у Дивочас (Кайрос), миттєва матеріалізація українського духу, вибух наднової – Успішної України, де в натхненних пасіонаріїв кипить потреба творити на основі свого поля смислів. Чи є така Україна? Є! Це Вишнева Україна Шевченка, Космічна Україна Вернадського й Корольова. Це Українська Духовна Республіка Бердника.

Громадянином такої Української Вишнево-Космічно-Духовної Республіки був і академік Доленко. Великі науковці – це гості з майбутнього, і живуть вони в дивочасі-кайросі, а головою сягають неба – Ноосфери. Не слід міряти життя корифея нашими рулетками. Не в тих 50-х він жив, що моя бабуся - теж 1917 року народження. Дивлячись на світлини Григорія Назаровича, помічаєш, що загалом стиль життя випереджає його добу на ціле покоління. А деякі деталі підводять до парадоксальної думки, що ми ще не дожили до його часу, тобто він ще не народився. Звичний уклад ума кричить, що про Г.Н.Доленка слід говорити в минулому, а очевидність стверджує, що маємо справу з феноменами майбутнього або вічного. Життя видатних особливе через їхню позачасовість.

--- 

Григір Долинка: дитинство в селі.

--- 

Пшеничні поля біля Гаївки

Хлопчик родився у селі, яке розвивалося вибухово: сьомий рік, як батьки та інші переселенці заклали перші хати в Гаївці, другий рік, як збагатілі столипінці-землероби наймають вчителів для народних шкіл. Вчителі ініціюють створення народного хору, театру, просвіти. Малюку перший рік життя: до місцевих діячів додаються січові стрільці. Брат відомого композитора Станіслава Людкевича (1879-1979) Михайло одружується та залишається в Гаївці. Так само залишився січовик Паляниця. Неабиякі співаки та знавці музичних інструментів – західняки додають колориту місцевому українству:

Сварить мене родинонька, жебе-м тя не любив,

Хіба би я нещасливий своє життя згубив.

Нехай сварить, нехай сварить, хоть би і побила,

Що я винен, що ма душа тебе полюбила?

«Жебе… жебе…» - настільки незвично для нашого краю, що дочці Паляниці за ті пісні вліпили прізвисько Жебетеря.

Перший Зимовий похід Армії УНР.
Чорні стрілки - рух Армії УНР в околицях 
Єлисавета (нині Кропивницький)
Рожеві стрілки - рух загонів отамана Гулого-Гуленка. 
Сухі Хутори та Лозуватка - села Гаївської громади.

Покозачилися мужики: розійшлися по загонах Костя Блакитного, Гулого-Гуленка… А з Махном співали «Ех, яблучко…», коли той з Покровського вертав після розгрому червоних загонів Пархоменка на березі Аджамки…

Хлопчику без трьох тижнів три роки – через село проходять козаки Запорізької дивізії Армії УНР. Командувач Армії Омелянович-Павленко, полковник Литвиненко, майбутній письменник Залізняк… – епічні постаті на святій рідній землі.

Першокласник ходить до 4-класної школи, яка знаходиться у звичайній хаті. Хлопчик свідомо називає себе Григір на український кшталт – мамина казка й вишивка, татове мудре слово… хата-читальня, школа, театр, хор… січові стрільці, запорожці… підприємливість селян, примноження статків виховують повагу до українськості. Зрозуміло, що український дух живе у великій батьковій сім’ї Назара Дмитровича Долинки. Дитина баче зростання села: столипінська підприємлива Гаївка перетягує на себе центр громади із панської давньої Лозуватки. Старші сини засновників Гаївки виростають, одружуються, будують нові куточки Кулебівку, Дубову та з десяток хуторів. Ростуть млини та олійниці, у місті над Інгулом відкриваються крамниці...

У книзі дослідження
колективізації Гаївки
та голодомору 1932-33 років.

У вирі революції і сподівань на краще життя населення громади за одне покоління зростає з чотирьох сотень до двох тисяч. Долинки беруть участь у будівництві нової семирічної школи для своїх дітей та онуків. 1929 рік – відкриття нової школи, п’ятикласник Григір Долинка переступає поріг нової школи…

---

Порив української революції поступово згасає у системно наростаючих репресіях московської червоної влади. До 1929 року заходи більшовицького режиму привели місцеву громаду до такого вигляду:

Села Гаївської сільської ради були поділені на 4 стохатки (Новогригорівська, Гаївська, Лозуватська та Буланівсько-Дубівська), десятихатки та п'ятихатки. Над кожним відділенням поставлено начальничка з місцевих - 124 особи. Так, місцева активістка Дігтяренко Оксана починала свою діяльність саме на посаді начальниці десятихатки. При кожнім відділенні був агітатор. У кожній стохатці організовано хлібозаготівельні комісії та допоміжні бригади. На стохатку було також три виконавці. Управлінський апарат доповнювали парторганізація, комсомол, спецвідділ ГПУ та робітничо-селянська інспекція. До цього ж, учителі змушені були бути в авангарді комункампаній; піонери поповнювали кількість позаштатних донощиків. На кожних шість жителів припадало по одному наглядачеві від партії. Село переставало існувати як громада. Безправні люди відчували страх і недовіру до всього, що відбувалося навколо.

---

Ранок на берегах Лозуватки.
Григір Долинка народився біля цієї річечки.

Григору тринадцятий минало… Заможні, свідомі українці Долинки – назавтра до них прийдуть комуністи-активісти, щоб руйнувати життя сім’ї… Під загрозою розправи за одну осінню ніч Долинки зібрали найнеобхідніше на вози і… назавжди залишили Гаївку. Народження й перші кроки дітей… Біленька хата, садок вишневий, клітка поля, млин… початок і ріст села, становлення українського державного життя… мрії, сподівання… – пуповина розривалася нагло і боляче. Все залишилося в минулому, в Гаївці. Біль відклалася в пам’яті, в почуттях і ятрила душу все життя…

--- 

Студенти геологічного відділення 
Харківського університету.
Г.Н.Доленко ліворуч.

Григорій Доленко: юність в містах Сходу України.

--- 

Юнаку шістнадцять років. Донбас. Макіївка… повним ходом іде індустріалізація. На шахти й заводи приїжджають з усього Союзу. В інтернаціональному місті робочим видають пайки, а по українських селах довкола голодна моровиця. Вчитися… вчитися… вчитися… щоб знайти себе в новому урбаністичному світі. Не згадується «куркульське» минуле, змінено прізвище на Доленко… замаскуватися, загубитися в морі нових людей, вижити… і досягти успіху!

---

Вісімнадцять років... Вступ до 

Студенти-каразінці.
Г.Н.Доленко - другий зліва.
Харків.

найпрестижнішого в Україні Каразінського університету. Харків… мегаполіс, який ще два роки тому був столицею Радянської України. Студент-геолог зосереджується на навчанні… книги, карти, кирка, 

мінерали, мікроскоп… В Університеті викладають легенди світової науки – теоретики

 й практики, серед яких лауреат Нобелівської премії Лев Ландау.

---
Двадцять років… черговий рік червоного терору, час «чорного воронка». В університеті 

Студентка Каразінського університету
Клавдія Леонтіївна (стоїть) - дружина
Г.Н.Доленка

арештовують викладачів, страчують ректора… Світило світової науки Лев Ландау під загрозою арешту. Довкола сіється жах…

…а молодість бере своє. Романтика геологічних 

експедицій… Відкриття… наукові диспути… жарти й співи біля багаття. Зустріч прекрасної й затишної дівчини Клави, яку покохав, яка зрештою стала дружиною і матір’ю його дітей, натхненницею його наукової творчості.

---

Старт: від учасника експедиції до стратега розвитку нафтовидобування та геологорозвідки.

---

Двадцять три роки… Завершення навчання в Харкові. Геологічні розвідки на Кубані… теж Україна, ніби вдома.

Двадцять чотири… Прикликаний до лав Червоної армії… сапер.

Двадцять п’ять… Відкликаний з армії як геолог-спеціаліст… Розробка

Молода сім'я Доленків, ~1944

нафтогазових родовищ у Надволжі… Куйбишев, Бугуруслан…

Двадцять шість… Курси підвищення кваліфікації… Москва.

Двадцять сім років… Відновлення нафтогазової промисловості Західної України. Головний геолог Бориславської контори буріння тресту «Укрнафта»… Бере участь у створенні післявоєнного п’ятирічного плану розвитку нафтової промисловості та геологорозвідки України.

--- 
Доля берегла й сприяла Доленку. Серед моря арештів, репресій та вбивств, яке штормило останні три десятиліття, життя Григорія Назаровича виглядає позачасово спокійним, творчим і успішним. На світлинах видно його іскристі очі, зосереджений, часом замріяний погляд та глибока усмішка мудреця.

---

Австрія: На керівних посадах в «Акваріумі».

---

1947 рік. Радянські працівники в Австрії (Цистерсдорф).

Далі 5 років праці в Австрії на керівних посадах Радянського нафтового управління. Професійні успіхи… Розробка нафтогазових родовищ у Віденському басейні. Під керівництвом Г.Н.Доленка відкрито найбільше в Європі родовище Матцен, що видавало 75% всієї австрійської нафти. Австрійці наскільки були вдячні, що хотіли вручити Григорію Назаровичу нагороду… А партія сказала, що негоже з рук іноземців брати подачки… Так то й так…

Життя в акваріумі. 80 тисяч радянських військових та 53 тисячі

Достаток... під наглядом спецслужб

цивільних робочих. На кожному підприємстві партпрацівник, особливі уповноважені, що дублюють керівний склад підприємств, розгалужена розвідувальна мережа, система доносів. Заборона спілкуватися з австрійцями, за винятком ділових зустрічей під наглядом служб. Дозвілля лише в закладах, спеціально відведених для радянських громадян. Навіть виїзд на «маївки» лише на власному транспорті, в супроводі офіцерів, які завжди повинні бути у формі.

Відпочинок з друзями. Шашлик

А за вікном радянського акваріуму – австрійці… швидка відбудова господарства, яскраві ніби іграшкові будинки міст, клаптики доглянутих полів, переповнені, веселі гастхаузи, блиск Відня з його алеями, парками, морем квітів та пам’ятниками – немов музей під відкритим небом. У парках майже ручні білки та птахи, не залякані рогатками, і необірваний бузок… Чи не показувала Австрія, якою могла би бути Гаївка (і вся Україна), якби вирвали перемогу в російсько-українських війнах 1917-1921 років? Та в історії немає «якби». Значить, слід налагоджувати життя в акваріумі, творити велику науку, народжувати, ростити дітей, мандрувати, товаришувати, дарувати дружині квіти, а дітям – морозиво…

Свої тридцять років Доленко зустрів, маючи в розпорядженні потужну автівку… не просто добрий, а стильний одяг… молода красуня-дружина, дуже елегантно вбрана… діти граються

Із сином

 якісними гарними іграшками… на столі якщо не вишукані страви, то достаток, а на природі друзі дозволяли собі приготувати шашлик… краєвиди доглянутих містечок, охайні будиночки… чисті вулиці… працьовиті й співочі люди… Це не 1977-й рік. Це 1947-й рік, панове! В Україні розруха, голод, репресії… Григорій Доленко знову випередив час на ціле покоління.

---

Знову на Батьківщині: титан розправляє плечі.

---

33 роки життя. За плечима досвід геологорозвідувальної роботи від Уралу до Альп. Доленко повертається на Батьківщину і призначається головним геологом тресту «Укрнафтарозвідка» об’єднання «Укрнафта». Знання і досвід дозволяють Григорію Назаровичу ефективно вести геологорозвідку нафти. З колегами відкриває Долинське, Північно-Долинське, Ново-Битківське, Орів-Уличнянське, Струтинське та інші нафтові родовища Передкарпаття.

---

Г.Н.Доленко: на порозі Інституту геології і геохіміїгорючих копалин АН України.

Дуже символічне фото, яке пояснює в якому середовищі працювали радянські вчені.
В оточені людей у формі, під наглядом "товариша" Сталіна.
Г.Н.Доленко в центрі.

---

35 років… Досвід, глибокі знання з геології, кмітливість дозволяють Г.Н.Доленку зайнятися науковими дослідженнями. Перехід на роботу в Інститут геології корисних копалин АН Української РСР (нині Інститут геології і геохімії горючих копалин АН України)… молодший науковий співробітник.

36 років… Прийнятий в Комуністичну партію Радянського Союзу. Успішний

захист кандидатської (геолого-мінералогічні науки). Чи любив Доленко партію? Однозначно – ні (див. усе написане вище). Чи міг уникнути вступу? Так – і втратити перспективу наукової діяльності. Можна зрозуміти рішення вступити в партію, щоб продовжити наукову діяльність, бути ефективним для суспільства. Чи міг Гагарін бути не комуністом? Навіть якби він був анархо-монархо-бандерівець, перед запуском ракети його б вихрестили у комуніста. Адже система все робила так, щоб в авангарді людства був комуніст – «найпрогресивніший вид людини». Потенціал молодого вченого Г.Н.Доленка був очевидний. Партійці розуміли, що Г.Н.Доленко – це Гагарін в нафтогазовій геології перед стартом ракети наукових досліджень.

Доленки з друзями, Одеса, 1954 рік

37 років… У Союзі рік як помер кривавий Торквемада... Йде міжкланова боротьба в партії за владу. А в Г.Н.Доленка 1954 рік не позначений в офіційних біографіях. Його просто там немає. Не здивуюся, якщо Григорій Назарович взяв відпустку на рік і… просто присвятив цей час сім’ї, відпочиваючи десь на морі... Можливо, десь так і є. І знову відрив з часом у 30 років! Моя бабуся у той час про море і не мріяла, єдина світлина того часу свідчить, що вона стоїть біля сівалки з бригадою колгоспників. З усіх родичів тесть перший поїхав до моря… в 1984 році.

Доленки...

---

Якщо загалом в стилі життя Григорій Назарович Доленко випереджав час на одне покоління, то окремі деталі його творчої біографії просто захоплюють – бо вони з майбутнього, яке лише надходить, якщо добре постараємось ;) Сюрреалізм усієї ситуації з відзначенням 100-річчя академіка Доленка полягає в тому, що для більшості співгромадян він ще не народився.

---

Продовження буде… про наукову і громадську діяльність 

Кропивницький – місто корифеїв. 

(до 100-річчя академіка Доленка) 

--- 

Корифей українського театру Марко Лукич Кропивницький і корифей української нафтогазової геології Григорій Назарович Доленко. Захоплення театром і наше місто об'єднують ці дві великі постаті...

--- 

1. Доленко і Кропивницький: пристрасть до театру.

Студенти-геологи Каразінського університету
на могилі М.Л.Кропивницького.
Григорій Доленко стоїть праворуч.
(Харків, вул.Пушкінська 87, ~1939 рік)

Ось зовсім юний Григорій Доленко із друзями-студентами Каразінського університету біля могили Марка Лукича Кропивницького в Харкові (вулиця Пушкінська, 87). Ця світлина не випадковість, адже Г.Н.Доленко шанував рідну мову й культуру, сам мав неабиякі здібності до співу, зокрема оперного. Любов до української культури, і взагалі до театру пронизує все життя вченого. Як згадує син академіка Микола-Богдан Доленко: «Батько товаришував у Львові із Семеном Васильовичем Стефаником, Василем Щуратом…, співаком Павлом Кармалюком (народний артист з Опери).  Батько мав чудовий баритон і співав завжди в компанії як народні пісні, так і оперні арії. Серед них – арія Князя Ігоря (опера Бородіна), арії з «Алеко» Рахманінова. Дуже любив «Дивлюсь я на небо, тай думку гадаю», народні східно-українські пісні. Співав по радіо. Брав уроки співу. Акомпонувала йому дочка Галина (виклад. в консерваторії). Мав романтичну душу. Товаришував з народним артистом Остапом Дарчуком – це ведучий соліст Львівської опери. Дивуюся, як швидко він знайшов контакт з львівською

Львівська опера (Львівський національний театр опери та балету
імені Соломії Крушельницької) на 20-гривневій банкноті.
Видатні артисти театру - серед друзів Г.Н.Доленка. 

інтелігенцією». «Мій батько, - розповів Микола-Богдан Григорович, - мав гарний голос, співав із відомим, світлої пам’яті, Дмитром Гнатюком, коли вони зустрічалися. Його музичний дар передався й мені: вже з семи років я грав на скрипці і готувався стати артистом симфонічного оркестру. Так і сталося», - читаємо в статті Анатолія Саржевського «Із славного роду Доленків» (Сільське життя + від 5.05.2016 р., Кропивницький).

Доленки жили мистецтвом.
На світлині дружина Г.Н.Доленка Клавдія Леонтіївна (зліва) з друзями. На афішах Ісак Паїн (диригент симфонічного оркестру), Театр для дітей та юнацтва ім. Горького, артисти Б.М.Фрейдков (1904-1966) та О.П.Беюл  (1901-1985), фільм або спектакль "Весна в Москві" (1953) та інше.

--- 

2. Доленко і Кропивницький: вулиця в місті.

Вулиця Кропивницького... Біля Інгулу Меморіальний музей М.Л.Кропивницького розташований у будинку, де мешкав видатний драматург. Вище, на перетині вулиць Кропивницького та Гагаріна – місце, де мешкали брати Г.Н.Доленка Мефодій та Матвій, сестра Софія й племінник Володимир Мефодійович. Мефодій Назарович Доленко був для більшості рідні тим сонцем, біля якого горнувся рід. Це місце, де вчений найчастіше гостював у родичів, приїжджаючи в місто. Це той стартовий майданчик, через який рід Доленків перебрався до міста над Інгулом і зробив значний внесок у створення його сучасної слави і слави України.

А в академіка Григорія Доленка талановитий рід: 

Марія Матвіївна Замула,
1923 р.н.

- донька брата Матвія – Марія Замула (дів. Доленко), 1923 р.н. – Заслужений вчитель України (Кропивницький),

- донька сестри Ганни-Галини – Галина Олексіївна (прізвище ?), 1935 р.н. – завідуюча кафедрою в Грузинському інституті субтропічного господарства в Сухумі (після грузино-абхазького конфлікту мешкає Нідарландах),

- син брата Мефодія – Микола Доленко, 1924 р.н. – Голова Спілки адвокатів Львіської області (Львів),

- онучка брата Мефодія – Віра Миколаївна Доленко – Заслужений журналіст України (Київ),

Микола Мефодійович
Доленко

- онук брата Мефодія – Володимир

Галина Олексіївна __,
1935 р.н.

Володимирович Доленко, 1956 р.н. – директор Агенції з нерухомості «Торговий дім «Твій дім», член керівної ради асоціації фахівців з нерухомості України,  юрист (Кропивницький),

- правнук брата Мефодія – Іван Володимирович Доленко – випускник Шевченківського університету, економіст, помічник депутата Верховної Ради, об'єднання «Самопомоміч» (Київ)…

… і це далеко не повний список …

В гостях у Доленка Матвія Назаровича на розі Кропивницького й Гагаріна. Післявоєнні роки.
Фото підписане кимось з онуків так: Верхній ряд: чоловік Дуні, Дуня, б.Ліза, б.Соня, Марія Матвіївна. Нижній ряд: дід Матвій, Гала Олексіївна, б.Саня (дружина Матвія), Лілька, Володя, Микола Матвійович.  

--- 

3. Доленко і Кропивницький: місто над Інгулом.

Я здивувався, коли узнав, що на Кропивниччині народилися лише два академіки: мовознавець, укладач 11-томного словника української мови Іван Костянтинович Білодід (1906-1981) та геолог-мінералог, геофізик, корифей нафтогазової геології України Григорій Назарович Доленко (1917-1990). Життя одного з них, Г.Н.Доленка, тісно пов’язане з містом над Інгулом.

В обласному краєзнавчому музеє на стенді є фото
академіка Г.Н.Доленка. На жаль, це єдине місце в Кропивницькому,
де увічнено пам'ять видатного земляка.

Шанував академік Доленко і корифея театру М.Л.Кропивницького, і місто, яке нині названо на честь Марка Лукича. Затишні вулички обласного центру пам’ятають Григорія Назаровича, його розмови в родинному колі, його творчу працю над створенням книг. В оновлених стендах обласного краєзнавчого музею можна побачити фото Г.Н.Доленка, екскурсоводи розкажуть Вам про видатного науковця.

2017 рік… 100-річчя з дня народження Григорія Назаровича… Кропивницький… Прийшов час достойно вшанувати академіка, корифея української нафтогазової геології Доленка... і в назві вулиці, і в меморіальних дошках і пам’ятниках, і в екскурсійних маршрутах, довідникових статтях...

---

P.S.: Невже Кропивницький прославили композитори, науковці, полководці? Так. Але ще більше прославили місто вдячні нащадки, зберігаючи пам’ять про видатних співвітчизників і примножуючи їхню славу. Серед моря квітів пам’ятники видатним людям, музика, неймовірні історії з життя, гарні будівлі, затишні ресторанчики… і поступово місто переростає у казку під відкритим небом.

---

Подяка Богдану Григоровичу Доленку та Володимиру Володимировичу Доленку за надані світлини та безцінну інформацію для статті.

Кропивницький академіка Доленка 

(до 100-річчя корифея нафтогазової геології України, академіка Г.Н.Доленка, 1917-2017) 

Можна сказати, що в цьому скромному будиночку в Кропивницькому був портал великого вченого для мандрівок у захоплюючу країну людського духу – Ноосферу… 

Будинок на розі Михайлівської та Шевченка, де
зупинявся Григорій Назарович Доленко у своєї
сестри Єлизавети Романушко

--- 

Коли Григору Долинці тринадцятий минало, його сім’я мусила втекти з Гаївки на Донбас від переслідувань за так зване «куркульство». Але вже в 1940-х бачимо Доленків (дещо змінили прізвище) у Кіровограді (нині - Кропивницький), що розкинувся в межах десятка кілометрів на захід від Гаївки.

У Кіровограді жили батьки Григорія Назаровича, брати Мефодій та Матвій, сестри Соня та Ліза… Оскільки Григорій був найменший у сім’ї, то його племінники були йому майже ровесники, а двоюрідні онуки називали його не дідом, а дядьком. Часто приїжджав уже відомий вчений до своїх рідних, любив велику родину. І в Кіровограді любили свого відомого родича. Дуже до душі всім була дружина Григорія Назаровича – Клавдія Леонтіївна та їхні діти Микола (якого рідні називали Богданом) і Галина (яку називали Галочкою). 

--- 

Доленко Назар Дмитрович із
невісткою Клавдією Леонтіївною та онуками Галиною та Богданом

Батько Назар Дмитрович зрештою виїхав на Західну Україну. Він не міг витримати життя в Кіровограді, де зовсім поруч була Гаївка – країна його невтілених задумів і мрій. Йому дуже ятрила душу згадка про Гаївку, де пройшли кращі роки його життя: народження й виховання дітей, становлення власної справи пліч-о-пліч із братом Дмитром та іншими родичами, започаткування села, активна участь у громадському житті, національне відродження, що вибухнуло за часів УНР та Української Держави, будівництво нової школи, куди мали ходити, та не пішли його діти та онуки…

---

Григорій Назарович теж у Гаївку ніколи вже не приїжджав. Хоча після висилки з Тули повернувся в село його двоюрідний брат Олексій Дмитрович Долинка, викупив садибу свого батька, збудував нову добротну цегляну хату, і прожив із дружиною все життя на корені. Олексій Дмитрович залишив спогади про колективізацію та голодомор у книзі «Вихід. Дума про голод» (В.Доценко, 2008). І ще діда Долинку нині багато-хто пам’ятає через те, що він був у селі найкращий різник і мабуть не було двору, куди б його не запрошували колоть кабана. І мій батько вчився цього ремесла від діда Долинки.

Син академіка Микола-Богдан Доленко, двоюрідний онук
- Володимир Доленко та племіник - Анатолій
Савіцький, 2016 рік

Так от, Григорій Назарович Доленко ніколи вже в Гаївку не вертав. І як сильно цінують у Гаївці те, що до села в гості приїхали у теплий квітневий день 2016 року його син Микола-Богдан Григорович з племінником академіка Анатолієм Антоновичем Савіцьким і двоюрідним внуком Володимиром Володимировичем Доленком. Це та подія, яка несвідомо запускає зовсім іншу якість життя.

---

У Кропивницькому відомий той портал, через який рід Доленків увійшов до міста. Це місце біля 3-ї поліклініки на розі вулиць Кропивницького та Гагаріна, де мешкали сім'ї братів Матвія і Мефодія, сестри Соні та племінника Володимира Мефодійовича. Очевидно це те місце в Кропивницькому, де закорінилися Долинки після втечі з Гаївки та повернення з Донбасу. Я, як дослідник голодомору в Гаївці, помітив, що цілі роди виходили в місто через одну садибу. Хтось купляв хату чи ділянку в місті, поступово облаштовувався і перетягував до себе всіх родичів із села. Невідомо, хто перший з Доленків обжився на розі Кропивницького й

Поліклініка №3 м.Кропивницького.
Ріг вулиць Кропивницького та Гагаріна.
Звідси гаївський рід Доленків почав "освоєння" міста.

Гагаріна: батько академіка Назар, чи брат Мефодій, чи Матвій. Але, з часом центром збору родини Доленків, як згадує онук Мефодія Назаровича, був Матвій Назарович (до речі, батько Заслуженої вчительки України Марії Замули). До останніх днів свого життя Григорій Назарович Доленко приїздив сюди. Тут, на схилі, що спускається до річечки Біянки, збиралася вся родина, гомоніли про успіхи та виклики, дрібнички й перспективи… Будучи впливовою людиною у масштабах України (та і всього Союзу), Григорій Назарович Доленко, вивіряв із старшими братами стратегії своїх дій, стверджувався у доленосних, важливих для України рішеннях.

Григорій Назарович Доленко (зліва) в родинному колі. Кіровоград (нині - Кропивницький).

Онук Матвія Мефодійовича, Володимир Володимирович Доленко, запам’ятав одну з розмов дідів та дядьків. Це було десь у 1960-х. Тоді Кіровоград був ще не газифікований. Хтось із старших чоловіків сказав Григорію Назаровичу:

- Організуй розробку родовищ десь на Кіровоградщині чи поруч, щоб газ був і в Кіровограді.

- Ні, - відповів учений, - ми повинні берегти ресурси України. Вони нам не належать. Це багатство наших дітей та онуків. Слід розробляти родовища там, де великий надлишок нафти й газу, де ресурси такі значні, що їх видобуток практично не позначиться на запасах – це Західний Сибір.

Не дослівно, але суть розмови була саме така. Григорій Назарович Доленко розумів, що Україні зрештою знадобиться опора на власні ресурси і він мав великий вплив, щоб оберігати скарби рідної землі. З 1960-х років був членом та очолював республіканські та союзні наукові ради, комісії, впливав на питання розробки нафтогазових регіонів в Європейській частині СРСР.

Зрештою газ у Кіровоград прийшов із Західного Сибіру, як і планував Григорій Назарович.

---

Саме ті ворота, де паркував свою "Волгу" Григорій Назарович.
Саме ті два вікна квартири, де жила сестра академіка
Єлизавета Романушко (вулиця Шевченка / м.Кропивницький).

У місті також є місце, де Григорій Назарович не просто гостював, а творив науку. Г.Н.Доленко проводив свої наукові відпустки на два-три тижні у Кіровограді у своєї сестри Лізи, яку завжди дуже любив. Приїжджав зі Львова на ГАЗ-24, завозив легківку за ворота у маленький двір будинку на розі вулиць Шевченка та Кірова (нині - Михайлівська), нікому з родичів не признавався, де перебуває. До сестри Лізи заносив у хату купу літератури, два тижні жив у неї, ні з ким не спілкувався і писав книги. Так от у Кропивницькому є сакральне місце для геологів не лише з України, а й з

Єлизавета Назарівна Романушко
- сестра академіка.

інших країн колишнього Союзу – місце, де Григорій Доленко узагальнював свої спостереження, створював книги, за якими навчаються наступні покоління геологів-нафтогазовиків.

Можна сказати, що в цьому скромному будиночку в Кропивницькому - портал великого вченого для мандрівок у захоплюючу країну людського духу – Ноосферу…

---

Отже, у Кропивницькому є місця пов’язані із академіком Григорієм Назаровичем Доленком, є місця, де можна прийти і сказати: «У цьому домі в 1960-х-1980-х роках писав свої наукові праці академік, доктор геолого-мінералогічних наук, корифей нафтогазової геології України Григорій Назарович Доленко, перебуваючи в гостях у сестри Єлизавети Романушко». Або: «На цьому місці в 1940-х-1980-х були садиби братів Мефодія, Матвія, сестри Софії корифея нафтогазової геології України, академіка Григорія Назаровича Доленка. Це місце, де рід вченого перебрався до міста».

---

Подяка Миколі-Богдану Григоровичу Доленку та Володимиру Володимировичу Доленку за надані світлини та безцінну інформацію для статті.

9 березня день народження двох академіків - Великого Кобзаря і Великого Геолога.

---

Також 9 березня день народження (а в цьому році 100-річчя) ще одного великого українця - академіка, корифея української нафтогазової геології Григорія Доленка (1917-1990). Великий Кобзар творив Образ України, а Великий Геолог втілював той Образ.

--- 
Гаївка/Кропивниччина, Харків, Цистерсдорф/Австрія, Львів: серія постерів про життя і діяльність вченого-геолога Григорія Назаровича Доленка (матеріал зі стенду "Академік Доленко - корифей нафтогазової геології України", який сьогодні, 9 березня, відкрито у Гаївській школі, де навчався Григір Долинка).

Г.Н.Доленко: спадщина корифея

Г.Н.Доленко: 1917-2017

Долинки - засновники Гаївки / Кропивниччина

Г.Н.Доленко: студент / Харків

Г.Н.Доленко: геолог і романтик

Г.Н.Доленко: Цистерсдорф / Австрія

Г.Н.Доленко: директор ІГГГК / Львів

Г.Н.Доленко: пам'ятаємо

Пам'ятник романтикам
--- 

Село Благодатне на Волині. Скульптурна композиція молодим геологам (1958). Саме після дослідження геологами земельних надр та будівництва кам'яновугільних шахт тут змінилася якість життя.
--- 
Юнак і дівчина зосередили свої погляди і поривання в майбутнє. Це пам'ятник мрійникам, які своєю працею створили промислову могуть України в ХХ столітті. 
--- 
Радянське минуле різне. Зараз відсівається полова від зерна. Комуністичні злочини справедливо засуджені. А віра у ліпший світ, науковий подвиг залишаються з нами як основа нашого поступу.

Це не дитячий майданчик чи парк розваг, а... нафтовидобувна установка в Цистерсдорфі (Австрія).

--- 

Цистерсдорф

Європа ламає радянські стереотипи. Я то думав, що газо- чи нафтовидобування - це ржаві металеві конструкції, залита нафтою тундра, знедолені туземці крайньої Півночі і шантаж покупця взимку... 
--- 
Виявляється... це може бути основою впевненості, яскравого життя й доброту.
--- 

P.S.: У Цистерсдорфі (1945-1950) жив і керував нафтогазовими розробками видатний український вчений-геолог, геофізик Академік Доленко.

Від Уралу до Карпат. 

Григорій Назарович Доленко (1940-1945): від молодого геолога-практика до стратега розвитку нафтової промисловості

---

Геологи в експедиції. Григорій Доленко робить записи.

Більшість людей геологію вважають романтичною – тяга до невідомого, бажання випробувати особисті можливості, кинути виклик природі. Але тільки однієї пристрасті до пригод явно недостатньо. Геологу необхідні так само хороше здоров’я і витривалість. Геолог повинен володіти неабиякими знаннями, спостережливістю і відмінною пам’яттю, щоб швидко визначити значимість знахідки. Куди тільки не закидає професія геолога – водні розливи, непрохідні хащі, гірські кручі. Але як приємно після робочого дня прилаштуватися біля багаття і, дивлячись на зоряне небо згадувати про далеких рідних і під звуки гітари мріяти про нові відкриття! 

---

1940-1941 - Кубань.

Геолог - професія романтиків. 

Після закінчення в 1940 році геологічного відділення геолого-географічного факультету Харківського державного університету імені О.М. Горького Григорій Доленко працював на нафтових промислах Краснодарського краю, проте його виробнича діяльність була перервана ІІ Світовою війною. 

---

1941-1942 Командир-сапер.

У 1941 році молодшого лейтенанта Доленка було призвано до лав Червоної Армії і направлено до саперної частини, де він командував ротою будівельного батальйону. Наступні зміни прийшли в життя Григорія Назаровича через потребу країни в геологах, адже саме геологи ведуть розвідку найважливіших ресурсів – теплоносіїв, металів, алмазів і багатьох інших копалин. І чим багатші мінерально–сировинні запаси держави, тим вищий її промисловий рівень і більша обороноздатність. 

---

1942-1943 - Надволжя.

Ще в студентські роки Григорій Доленко зустрів  
свою майбутню дружину Клавдію. 22.07.1939.
На фото: вони прикривають руками очі від яскравого Сонця.

У квітні 1942 року відповідно рішення Державного Комітету Оборони СРСР Г.Н.Доленка як спеціаліста-нафтовика було демобілізовано і направлено Міністерством нафтової промисловості СРСР на нафтову базу до Поволжя. Тут він працює старшим геологом Заглядинської контори розвідувального буріння тресту “Бугурусланнафта” об’єднання “Куйбишевнафта”. За його участю відкриті нафтогазове родовище Заглядино та газові родовища Султунгулово і Тарханівка. 

---

1943-1944 - Москва.

Г.Н.Доленко, 1944 рік

У 1943 році Григорія Назаровича було направлено до Москви на курси підвищення кваліфікації при Міністерстві нафтової промисловості СРСР. Знову навчання... Геологія навчає, як "читати" шматок залізної руди, жменьку солі, просту глину, мармур, граніт... Маленький камінчик може "розповісти" спеціалістові, які скарби сховані у великій товщі гірських порід - у казковому царстві мінералів...  

--- 

1944-1945 - Борислав.

Уже у квітні 1944 року Григорій Доленко поїхав у складі групи

Молода сім'я геологів Григорія та Клавдії
Доленків з донькою Галиною, ~1944 р.

Міннафтопрому СРСР до Західної України для відновлення зруйнованої війною нафтової промисловості. Працював у тресті “Укрнафта” на посаді головного геолога Бориславської контори буріння. Безпосередньо приймав участь у складанні першого післявоєнного п’ятирічного плану розвитку нафтової промисловості та плану геологорозвідувальних робіт УРСР. 

--- 

Отже, за п'ять років (а це були роки війни)... завдяки своїм грунтовним знанням з геології та організаторським здібностям Григорій Доленко перетворився із каразінського студента-геолога у стратега розвитку нафтової промисловості та геолоогорозвідувальних робіт в Україні .